Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 12 травня 2025 року
у справі № 500/1760/23
Адміністративна юрисдикція
Щодо розмежування поняття передачі земельної ділянки у володіння чи користування іншій особі (суборенда) та поняття відчуження права користування земельною ділянкою
ФАБУЛА СПРАВИ
Державний реєстратор ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України (далі також - Мін`юст), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Державне підприємство "Національні інформаційні системи", Товариство з обмеженою відповідальністю ТОВ "АГРОЛАН - ЗАХІД ПЛЮС МБ", міська рада, у якому просив визнати протиправними та скасувати пункти 1, 3, 5 наказу Міністерства юстиції України від 17.01.2023 №253/5 «Про задоволення скарги» в частині анулювання йому доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та покладення обов'язку виконання анулювання такого доступу на Державне підприємство «Національні інформаційні системи».
Окружний адміністративний суд рішенням частково задовольнив позовні вимоги.
Постановою апеляційного адміністративного суду рішення окружного адміністративного суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено повністю.
ОЦІНКА СУДУ
За визначенням статті 1 Закону № 161-XIV оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
За змістом статті 8 Закону № 161-XIV орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом). Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду. Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому. Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі.
Подібне за змістом правило закріплене в частині шостій статті 93 ЗК України, відповідно до якої орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця, крім випадків, визначених законом, передаватися орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).
У свою чергу, частиною п'ятою статті 93 ЗК України (в редакції чинній на момент укладення договору від 11.01.2021) встановлено, що право оренди земельної ділянки може відчужуватися, у тому числі продаватися на земельних торгах, а також передаватися у заставу, спадщину, вноситися до статутного капіталу власником земельної ділянки - на строк до 50 років, крім випадків, визначених законом.
Аналогічне право закріплене і в статті 411 Цивільного кодексу України, відповідно до частини першої якої землекористувач має право на відчуження права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, якщо інше не встановлено законом.
ВИСНОВКИ: законодавством, яке регулює правовідносини, пов`язані з орендою землі, розмежовано поняття передачі земельної ділянки у володіння чи користування іншій особі (суборенда) та поняття відчуження права користування земельною ділянкою, яке полягає в передачі орендарем усіх своїх прав і обов`язків за договором оренди іншій особі, які за своєю правовою природою є різними механізмами розпорядження орендарем своїми правами щодо орендованої земельної ділянки.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: землекористування, умови суборенди, спори за участю Мін’юсту
