Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 31 липня 2025 року
у справі № 991/2084/23
Кримінальна юрисдикція
Щодо самостійного залучення захисником експерта на договірних умовах для проведення експертизи під час судового розгляду
Фабула справи: вироком Вищого антикорупційного суду ОСОБА_6 було визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України та виправдано у зв'язку із недоведеністю в діях обвинуваченого складу інкримінованого кримінального правопорушення.
Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без зміни.
Мотивація касаційної скарги: прокурор зазначає про безпідставне врахування судом апеляційної інстанції висновку експерта як допустимого доказу. Вказує, що його було отримано з порушенням ст. 332 КПК України, оскільки сторона захисту, не маючи повноважень на призначення експертизи під час судового розгляду, без ухвали суду, за власним клопотанням залучила експерта для проведення експертизи, що призвело до отримання нового доказу, використання якого, як уважає сторона обвинувачення, порушує визначений ст. 22 КПК України принцип рівності сторін.
Правова позиція Верховного Суду: системне тлумачення норм кримінального процесуального закону свідчить про те, що законодавець установив асиметричний підхід до визначення процесуальних меж процедури збирання та подання доказів стороною захисту та стороною обвинувачення.
Так, кримінальний процесуальний закон наділяє обвинуваченого, тобто особу, щодо якої скеровано обвинувальний акт до суду, правом на збирання та подання суду доказів (п. 2 ч. 4 ст. 42 КПК України) без будь-якого обмеження стосовно стадії кримінального провадження, зокрема стадії судового розгляду, на відміну від прямої заборони стороні обвинувачення здійснювати збір доказів поза межами строку досудового розслідування (ч. 8 ст. 223 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 298-1 КПК України процесуальними джерелами доказів у кримінальному провадженні про кримінальні проступки, крім визначених ст. 84 цього Кодексу, також є пояснення осіб, результати медичного освідування, висновок спеціаліста, показання технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Крім того, сторона захисту здійснює збирання доказів, зокрема, шляхом отримання висновків експертів, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів (ч. 3 ст. 93 КПК України).
Разом з тим положеннями кримінального процесуального закону визначено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом (ч. 1 ст. 22 КПК України). Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 22 КПК України). Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків (ч. 6 ст. 22 КПК України).
Згідно зі ст. 7-1 Закону України «Про судову експертизу» підставою проведення судової експертизи може бути відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб.
Ч. 1 ст. 332 КПК України встановлено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторін кримінального провадження або потерпілого за наявності підстав, передбачених ст. 242 цього Кодексу, має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам.
У свою чергу нормами ч. 1 ст. 242 КПК України, до якої відсилають положення ст. 332 КПК України, визначено, що експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, яких залучають сторони кримінального провадження або слідчий суддя за клопотанням сторони захисту у випадках та порядку, передбачених ст. 244 цього Кодексу, якщо для з`ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання. Не допускається проведення експертизи для з'ясування питань права.
Окремо колегія суддів звертає увагу, що за приписами ч. 1 ст. 243 КПК України експерт залучається у разі наявності підстав для проведення експертизи за дорученням сторони кримінального провадження. Сторона захисту має право самостійно залучати експертів на договірних умовах для проведення експертизи, у тому числі обов`язкової.
Висновки: можливість самостійного залучення стороною захисту експерта на договірних умовах для проведення експертизи є формою реалізації засади змагальності сторін та свободи в поданні ними своїх доказів як на стадії досудового розслідування, так і судового розгляду. При цьому право на отримання стороною додаткових матеріалів під час судового розгляду передбачено ч. 11 ст. 290 КПК України.
Оскільки закінчення дізнання в цьому кримінальному провадженні відбулося протягом двох годин від дня повідомлення про підозру, самостійне залучення захисником експерта на договірних умовах для проведення експертизи телекомунікаційних систем під час судового розгляду відповідало формі реалізації засади змагальності сторін і права на захист та не суперечило приписам КПК України.
Ключові слова: суперечливість доказів, повноваження детективів НАБУ, умови залучення спеціалістів, формування доказової бази
