Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 10 вересня 2025 року
у справі № 120/845/24
Адміністративна юрисдикція
Щодо наслідків зміни причинного зв'язку інвалідності
Фабула справи: ОСОБА_1 звернувся з позовом до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати п. 1 Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум в частині призначення позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність (2010 рік), в сумі 217250 грн;
- зобов`язати Міністерство оборони України призначити позивачу одноразову грошову допомогу у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня 2022 року, а саме у розмірі 620250 грн, та здійснити виплату одноразової грошової допомоги з урахуванням раніше виплаченої суми допомоги.
Позивач вважає, що одноразова грошова допомога у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності розрахована та виплачена не у повному обсязі, оскільки її розмір мав обчислюватися із 250 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб станом на 01 січня 2022 року.
Рішенням окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою апеляційного суду, позов задоволено.
Мотивація касаційної скарги: Міністерство оборони України вважає, що судами першої і апеляційної інстанцій безпідставно не враховано те, що встановлення компетентним органом (МСЕК) вперше факту ушкодження здоров`я позивачу з 08 листопада 2010 року (ІІІ групи інвалідності, внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби) виключає можливість повторного встановлення вперше факту ушкодження здоров`я з 17 травня 2022 року (ІІІ групи інвалідності, внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини), а свідчить про повторний факт ушкодження здоров'я, водночас вперше - внаслідок іншої причини. Така зміна причинного зв'язку інвалідності передбачає право позивача на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі. Водночас сума цієї допомоги визначається від розміру прожиткового мінімуму станом на дату первинного встановлення інвалідності.
Правова позиція Верховного Суду: нормами Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, якими врегульовано виплату одноразової грошової допомоги, не визначено в якості умови, яка впливає на визначення дня виникнення права на отримання допомоги, такої умови як зміна причинного зв'язку настання інвалідності.
Таке законодавче врегулювання обумовлено самим поняттям «одноразова грошова допомога», яка є одноразовою, а не багаторазовою і її виплата розпочинається від моменту первинної втрати працездатності/встановлення інвалідності, а далі відбувається доплата допомоги, у разі встановлення вищої групи інвалідності або зміни її причинного зв`язку, але виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб на день первинного встановлення інвалідності.
Натомість нормами Порядку № 975 передбачено, що якщо військовослужбовцю, військовозобов`язаному, резервісту або особі, звільненій з військової служби, після первинного встановлення інвалідності під час наступного огляду (переогляду) буде встановлено вищу групу інвалідності або змінено її причинний зв`язок, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (у тому числі внаслідок різних, не пов'язаних між собою, захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв).
Таким чином, врахувавши наведене, Суд зазначає, що з аналізу ст.ст. 16, 16-2, 16-3 Закону № 2011-XII та Порядку № 975 убачається, що підставою для призначення одноразової грошової допомоги є встановлення інвалідності, яка настала у зв`язку з виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби, у тому числі під час захисту Батьківщини. Нормативне регулювання чітко визначає, що розмір цієї допомоги обчислюється, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня календарного року, в якому інвалідність встановлено вперше.
Висновки: юридичне значення має саме факт первинного встановлення інвалідності з підстав, пов`язаних із проходженням військової служби, оскільки він визначає і момент виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги, і базовий критерій її розрахунку. Подальша зміна причинного зв'язку інвалідності (наприклад, з «пов`язаної з проходженням військової служби» на «пов'язану із захистом Батьківщини») не утворює нового первинного факту і не змінює базового моменту відліку для визначення розміру одноразової грошової допомоги; у такому разі може здійснюватися доплата до більшого розміру з урахуванням раніше виплачених сум, але обчислення все одно провадиться виходячи з прожиткового мінімуму року первинного встановлення інвалідності.
Ключові слова: захист прав військовослужбовців, первинне встановлення інвалідності, інститут додаткового судового рішення
