Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 02 жовтня 2025 року
у справі № 9901/57/21
Адміністративна юрисдикція
Щодо можливості застосування норми ч 3 ст. 154 КПК України як підстави для відсторонення судді Конституційного Суду України Президентом України
Фабула справи: ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Президента України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Офісу Генерального прокурора, в якому просив визнати незаконним та нечинним Указ Президента України «Про відсторонення від посади судді Конституційного Суду України».
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням позов ОСОБА_1 задовольнив: визнав протиправним та скасував Указ.
Мотивація касаційної скарги: представник Президента України уважає помилковими висновки суду першої інстанції про відсутність у Президента України повноважень щодо відсторонення від посади судді Конституційного Суду України, оскільки законодавцем свідомо, на переконання представника відповідача, не визначено обмеження чи застереження щодо неможливості відсторонення від посади судді Конституційного Суду України. У законодавстві відсутня норма, яка б визначала таку гарантію незалежності як неможливість відсторонити від посади суддю Конституційного Суду України. Наполягає, що при надходженні обґрунтованого клопотання прокурора про відсторонення особи, діяльність якої впливає на нормальне функціонування держави, за відсутності встановленої законодавством заборони відсторонювати суддю Конституційного Суду України Президент України має право прийняти рішення про відсторонення такого судді за умови, що призначення на займану посаду також здійснювалося главою держави.
Представник Офісу Генерального прокурора, не погоджуючись із висновками Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду щодо відсутності у Президента України повноважень щодо відсторонення від посади судді Конституційного Суду України та спеціального порядку вирішення главою держави цього питання, а також з трактуванням цим судом положень ч. 3 ст. 154 КПК України, твердить про те, що порядок відсторонення судді Конституційного Суду України визначено нормами КПК України, зокрема, деталізовано у наведеній нормі (ч. 3 ст. 154 цього Кодексу), що кореспондується із ч. 1 ст. 102, ст. 106 Конституції України. Таким чином, Указ видано на підставі клопотання уповноваженої особи - Генерального прокурора, з урахуванням фактичних обставин, встановлених досудовим розслідуванням, та підстав, визначених КПК України, у межах повноважень, передбачених ч. 3 ст. 154 цього Кодексу.
Правова позиція Верховного Суду: за змістом ч. 3 ст. 106 Основного Закону України Президент України на основі та на виконання (знову-таки) як Конституції, так і законів України видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України.
Так, у п. 22 ч. 1 визначено повноваження Президента України щодо формування складу Конституційного Суду України та вказано, що Президент України призначає на посади третину складу Конституційного Суду України. Зазначена норма кореспондується з нормами ст. 148 Конституції України та ч. 2 ст. 9 Закону України 13 липня 2017 року № 2136-VIII «Про Конституційний Суд України» (далі - Закон № 2136-VIII).
Проте Законом № 2136-VIII встановлено лише повноваження Президента України щодо призначення шести суддів зі складу Конституційного Суду України та порядок відбору кандидатів на посаду судді Конституційного Суду України. Інших повноважень Президента України, зокрема й щодо відсторонення судді Конституційного Суду від посади, цим Законом не передбачено.
Водночас відсторонення від посади є інститутом кримінального судочинства, що закріплений у системі заходів забезпечення кримінального провадження та регламентується главою 14 КПК України.
Ст. 154 КПК України визначає загальні положення про відсторонення від посади. В ній зазначається, що відсторонення від посади може бути здійснено щодо особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину (ч. 1 цієї статті).
За змістом ч. 3 ст. 154 КПК України питання відсторонення від посади осіб, що призначаються Президентом України, вирішується Президентом України на підставі клопотання прокурора в порядку, встановленому законодавством.
Разом з тим Конституція України та Закон № 2136-VIII не містять положень, відповідно до яких Президент України уповноважений ухвалювати рішення, пов`язані з проходженням особами публічної служби на посаді судді Конституційного Суду України, зокрема і рішення про тимчасове відсторонення судді Конституційного Суду України від посади.
Конституцією України та Законом № 2136-VIII саме до компетенції Конституційного Суду України віднесено прийняття рішень, пов'язаних із проходженням публічної служби суддею Конституційного Суду України, зокрема звільнення, надання згоди на затримання або утримання під вартою чи арештом.
Серед гарантій діяльності суддів Конституційного Суду України є незалежність та недоторканність судді Конституційного Суду України, які не допускають можливості застосування щодо них заходів забезпечення кримінального провадження. Так, суддю Конституційного Суду України без згоди Суду не може бути затримано або утримувано під вартою чи арештом до винесення обвинувального вироку судом, за винятком затримання судді під час або відразу ж після вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину (ч. 4 ст. 24 Закону № 2136-VIII).
Отже, усі судді зі складу Конституційного Суду України мають рівний конституційно-правовий статус, який включає однакові гарантії незалежності та недоторканності судді, зокрема функціональний імунітет у сфері застосування заходів забезпечення кримінального провадження, що регламентується КПК України, безвідносно до суб`єкта призначення судді до складу Суду (Президент України, чи Верховна Рада України, чи з`їзд суддів України).
Такі гарантії незалежності та недоторканності застосовано законодавцем з метою недопущення здійснення тиску на діяльність суддів Конституційного Суду України, незалежно від органу влади і посадової особи, які призначили цього суддю, та незалежно від зміни виборних органів державної влади чи їх посадових осіб.
Приписами ст. 154 КПК України окремо передбачено лише вирішення Президентом України питання про відсторонення від посади осіб, що ним призначаються на ці посади, однак КПК України не визначено суб'єктів відсторонення від посад суддів Конституційного Суду України, які мають однаковий особливий конституційно-правовий статус з відповідними гарантіями його забезпечення, - ані Президента України, ані Верховну Раду України та з`їзд суддів України.
Відсутність у Конституції України та Законі № 2136-VIII порядку вирішення Конституційним Судом України питання про відсторонення судді Суду від посади, зокрема, у разі коли цей суддя підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, не вказує на наявність повноважень щодо вирішення цього питання у Президента України на підставі ст. 154 КПК України.
Вимоги щодо юридичної визначеності слід розглядати як такі, що вимагають особливо чіткої юридичної аргументації з урахуванням усього чинного законодавства та його основних принципів. За відсутності в Конституції України та Законі № 2136-VIII визначення повноважень Президента України про відсторонення від посади судді Конституційного Суду України та спеціального порядку вирішення Президентом України цього питання видання Президентом України указу про відсторонення від посади судді Конституційного Суду України підриває юридичну визначеність, а тому суперечить вимозі законності.
Висновки: відсутність у Конституції України та Законі № 2136-VIII повноважень Президента України щодо відсторонення від посади судді Конституційного Суду України та спеціального порядку вирішення Президентом України питання про відсторонення від посади суддів Конституційного Суду України на підставі ч 3 ст. 154 КПК України не є «дефектом закону», натомість є волевиявленням законодавця, що з метою недопущення загрози тиску на суддю безпосередньо встановив спеціальні гарантії незалежності та недоторканності судді Конституційного Суду України, які включають і недопущення застосування щодо суддів Конституційного Суду України заходів забезпечення кримінального провадження без згоди Конституційного Суду України. Отже, норма ч 3 ст. 154 КПК України не може застосовуватись як підстава для відсторонення судді Конституційного Суду України Президентом України.
Ключові слова: межі повноважень президента, правовий статусу суддів КСУ, процедура відсторонення судді
