Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 17 листопада 2025 року
у справі № 642/7051/23
Кримінальна юрисдикція
Щодо меж повноважень суду стосовно забезпечення права засудженого на захист
ФАБУЛА СПРАВИ
За вироком суду першої інстанції ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України та призначено покарання у виді довічного позбавлення волі.
На підставі частин 1, 2 ст. 71 КК України за сукупністю вироків остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді довічного позбавлення волі.
Апеляційний суд ухвалою вирок суду першої інстанції залишив без змін.
ОЦІНКА СУДУ
З огляду на практику Європейського суду щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право на ефективну правову допомогу захисника, у тому числі безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя. Право кожного обвинуваченого у вчиненні злочину на ефективну правову допомогу захисника, який, у разі необхідності, залучається офіційно, не є абсолютним, але воно є однією з основоположних ознак справедливого судового розгляду. Адекватний захист обвинуваченого, як у суді першої інстанції, так і в суді вищої інстанції має вирішальне значення для справедливості у системі кримінального судочинства.
Відповідно до статей 59, 63 Конституції України підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист. Кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з ч. 2 ст. 20 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд зобов`язані роз`яснити підозрюваному, обвинуваченому його права та забезпечити право на кваліфіковану правову допомогу з боку обраного ним або призначеного захисника.
Пунктом 3 ч. 3 ст. 42 КПК України встановлено, що підозрюваний, обвинувачений має право, в тому числі, на відмову від захисника в будь-який момент кримінального провадження, а також на отримання правової допомоги захисника за рахунок держави у випадках, передбачених цим Кодексом та/або законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, в тому числі у зв`язку з відсутністю коштів на її оплату.
Реалізація права на відмову від захисника та відповідна процедура визначена ст. 54 КПК України, частинами 1 та 3 якої, зокрема, передбачено, що підозрюваний, обвинувачений має право відмовитися від захисника або замінити його, проте відмова від захисника не приймається у випадку, якщо його участь є обов'язковою. У такому випадку, якщо підозрюваний, обвинувачений відмовляється від захисника і не залучає іншого захисника, захисник повинен бути залучений у порядку, передбаченому ст. 49 цього Кодексу, для здійснення захисту за призначенням.
Отже, на усіх стадіях кримінального провадження закон забезпечує особі, яка підозрюється, обвинувачується або засуджена у вчиненні кримінального правопорушення, можливість мати захисника як обраного нею так і призначеного їй. Забезпечено таку особу й можливістю відмовитися від захисника або замінити його відповідно до вимог процесуального закону.
ВИСНОВКИ: суд не наділений повноваженнями перевіряти ефективність обраної адвокатом лінії захисту, у той же час, суд наділений правом перевірити чи було надано засудженому можливість належним чином реалізувати своє право на захист.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: право на професійну правничу допомогу, засади кримінального провадження, право на адвоката
