Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 03 грудня 2025 року
у справі № 902/388/18[2]
Господарська юрисдикція
Щодо звернення стягнення на предмет іпотеки як actio in rem
ФАБУЛА СПРАВИ
У справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до Приватного підприємства «Феріде Плаза», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Приватне підприємство «Іствін», Приватне підприємство «Торгово-універсальна фірма «Феріде», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про звернення стягнення на предмет іпотеки, Компанія звернулася до суду з заявою, в якій просила замінити боржника - ПП «Феріде Плаза» з примусового виконання наказу господарського суду у цій справі на його правонаступника - ПП «Іствін».
Ухвалою господарського суду відмовлено в задоволенні заяви Компанії про заміну боржника у цій справі.
Апеляційний господарський суд постановою ухвалив нове рішення, яким задовольнив заяву про заміну боржника.
ОЦІНКА СУДУ
Закон України «Про іпотеку» визначає, що іпотекою є вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном (неподільним об'єктом незавершеного будівництва, майбутнім об'єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до частин першої, другої статті 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання, спеціального майнового права) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна навіть у випадку, якщо до відома набувача не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.
Особа, до якої перейшло право власності (право господарського відання, спеціальне майнове право) на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права та несе всі його обов`язки за іпотечним договором в обсязі та на умовах, що існували до набуття такою особою права власності на предмет іпотеки.
Отже, в разі вибуття заставного майна з власності іпотекодавця, законодавством установлено механізм захисту прав іпотекодержателя шляхом перенесення всіх прав та обов'язків іпотекодавця на особу, до якої перейшло право власності.
У судовій практиці сформувався такий підхід, за якого вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки розглядаються як actio in rem (позов до речі) на противагу actio in personam (позов до особи). За цим підходом мають розмежовуватися вимоги про стягнення боргу за основним зобов'язанням (actio in personam) та вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки (actio in rem).
Попри те, що у практиці судів України господарський спір - це завжди спір між суб'єктами права, тобто відсутня концепція позову «до речі» (actio in rem у деяких правових системах загального права, які допускають, щоб річ, наприклад морське судно, була буквально відповідачем), все ж зазначений вище підхід підкреслює, що actio in rem в українській судовій практиці як речовий позов пред'являється саме до будь-якої особи, яка порушує речове право особи. Речові позови йдуть слідом за річчю і заявляються до того, хто на даний момент володіє цією річчю, при цьому, звичайно, рішення суду за наслідками вирішення речового позову має значення res judicata лише для сторін цього спору.
ВИСНОВКИ: обтяження іпотекою хоч і має на меті забезпечити виконання боржником основного зобов`язання, наприклад повернення кредитних коштів, однак є нерозривним саме з предметом обтяження, а не з особою іпотекодавця.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: іпотечне зобов'язання, правова природа іпотеки, порядок звернення стягнення на майно
