Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 10 січня 2019 року
у справі № 361/5888/17-к
Кримінальна юрисдикція
Щодо формування резолютивної частини вироку
Фабула справи: вироком суду першої інстанції ОСОБА_3 визнано винуватим і засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі статті 75 КК України його звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 3 роки та з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
За вироком апеляційного суду щодо ОСОБА_3 у частині призначення покарання скасовано, постановлено в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 121 КК України призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Мотивація касаційної скарги: прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, порушує питання про скасування вироку апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Зазначає, що апеляційний суд виклав у вироку формулювання обвинувачення за ч. 1 ст. 121 КК України, однак не зазначив усіх складових суб'єктивної сторони вчиненого злочину, а саме вольової та інтелектуальної сторони прямого умислу. Крім того, вирок апеляційного суду не містить мотивів прийнятого рішення, а в його резолютивній частині не зазначено рішення по суті вимог апеляційних скарг.
Правова позиція Верховного Суду: посилання прокурора на відсутність у вироку апеляційного суду вказівки на складові суб'єктивної сторони вчиненого злочину, а саме вольової та інтелектуальної сторони прямого умислу, є необґрунтованими, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 420 КПК України вирок суду апеляційної інстанції повинен відповідати загальним вимогам до вироків, зокрема положенням статей 370, 374 цього Кодексу, а оскаржуваний вирок апеляційного суду є таким, що відповідає цим вимогам.
У мотивувальній частині вироку відповідно до вимог ст. 419 КПК зазначено короткий зміст вимог апеляційних скарг та висновок суду щодо обґрунтованості цих вимог та необхідності їх задоволення, а отже не зазначення у резолютивній частині вироку такого висновку не є істотним порушенням вимог закону.
Висновки: не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що тягне скасування судового рішення в розумінні ч. 2 ст. 412 КПК, не зазначення у резолютивній частині вироку висновку про задоволення апеляційних скарг прокурора та представника потерпілого.
