Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 11 грудня 2025 року
у справі № 686/6637/23
Кримінальна юрисдикція
Щодо правомірності направлення повідомлення про підозру громадянину рф без перекладу на російську мову
Фабула справи: вироком суду першої інстанції ОСОБА_7 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 110 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією всього майна належного на праві власності в дохід держави.
Вказане кримінальне провадження розглядалося із застосуванням спеціальної процедури судового розгляду in absentia.
Ухвалою апеляційного суду вирок залишено без змін.
Мотивація касаційної скарги: захисник вважає порушенням вимог ст. 29 КПК України направлення повідомлення про підозру без перекладу на російську мову (для перекладу обвинувального акта органом досудового розслідування був залучений перекладач та копія цього процесуального рішення була направлена на сайт Державної думи Федеральних зборів РФ у перекладі на російську мову і знаходиться у матеріалах провадження).
Правова позиція Верховного Суду: відповідно до положень ч.ч. 2, 3 ст. 29 КПК України особа повідомляється про підозру у вчиненні кримінального правопорушення державною мовою або будь-якою іншою мовою, якою вона достатньо володіє для розуміння суті підозри у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя, суд, прокурор, слідчий забезпечують учасникам кримінального провадження, які не володіють чи недостатньо володіють державною мовою, право давати показання, заявляти клопотання і подавати скарги, виступати в суді рідною або іншою мовою, якою вони володіють, користуючись у разі необхідності послугами перекладача в порядку, передбаченому цим Кодексом.
За змістом вказаних положень закону вбачається, що на слідчого, прокурора або суд не покладено обов'язку залучення перекладача за відсутності відомостей, донесених у будь-якій формі про те, що особа не володіє або недостатньо володіє мовою судочинства.
Одночасно питання про дотримання вимог ст. 29 КПК України щодо залучення перекладача слід вирішувати у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи не призвело це до порушення рівності перед законом і судом (принципу «рівності можливостей») та несправедливості судового розгляду в цілому у розумінні положень ст. 6 Конвенції.
Відповідно до пп. «е» п. 3 ст. 6 Конвенції та практики ЄСПЛ перекладач необхідний у кримінальному процесі, якщо особа не розуміє або не розмовляє мовою судочинства в обсязі, достатньому для розуміння перебігу судового процесу та участі в розв'язанні питання, яке для неї мало вирішальне значення, або особа за рівнем володіння мовою не здатна на ведення свого захисту та висувати на розгляд суду свою версію без допомоги перекладача.
Розуміння зазначених обставин охоплює виключно їх мовно-комунікативний аспект, але не стосується правового механізму здійснення захисту, оскільки перекладач надає комунікативну, а не правову допомогу, що є функцією захисника.
Висновки: з огляду на відсутність будь-якої інформації, яка б походила від обвинуваченого, як носія права на забезпечення його перекладачем, на стадії досудового розслідування та під час судового розгляду, колегія суддів вважає, що у цьому провадженні направлення повідомлення про підозру без перекладу на російську мову не свідчить про недотримання вимог ст. 29 КПК України.
Ключові слова: мова судочинства, право на перекладача, виклик обвинуваченого, огляд сайту, протоколи огляду.
