Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 24 жовтня 2018 року
у справі № 640/8138/16-к
Кримінальна юрисдикція
Щодо звільнення від відбування покарання вагітних жінок або жінок, які мають дітей віком до семи років з встановленням іспитового строку
Фабула справи: вироком суду першої інстанції ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 3 ст. 191, ч. ч. 1, 3, 4 ст. 358 КК України, та призначено покарання: за ч. 1 ст. 191 КК України - у виді позбавлення волі на строк 2 роки з позбавленням права займатися діяльністю, пов'язаною з наданням послуг фінансового кредиту строком на 1 рік; за ч. 3 ст. 191 КК - у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права займатися діяльністю, пов'язаною з наданням послуг фінансового кредиту строком на 3 роки; за ч. 1 ст. 358 КК - у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 850 грн.; за ч. 3 ст. 358 КК - у виді позбавлення волі на строк 2 роки; за ч. 4 ст. 358 КК - у виді штрафу в розмірі 502 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 850 грн. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК. Відповідно до вимог ст. 77 КК ОСОБА_1 позбавлено права займатися діяльністю, пов'язаною з наданням послуг фінансового кредиту на строк 3 роки.
Вироком апеляційного суду зазначений вирок в частині призначеного покарання скасовано. Призначено ОСОБА_1 покарання: за ч. 1 ст. 191 КК - у виді позбавлення волі на строк 2 роки з позбавленням права займатися діяльністю, пов'язаною з наданням послуг фінансового кредиту строком на 1 рік; за ч. 3 ст. 191 КК - у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права займатися діяльністю, пов'язаною з наданням послуг фінансового кредиту строком на 3 роки; за ч. 1 ст. 358 КК - у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 850 грн.; за ч. 3 ст. 358 КК - у виді позбавлення волі на строк 2 роки; за ч. 4 ст. 358 КК - у виді штрафу в розмірі 502 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 850 грн. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права займатись діяльністю, пов'язаною з наданням послуг фінансового характеру строком на 3 роки. На підставі ст. 79 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК.
Мотивація касаційної скарги: прокурор, вказує, що апеляційний суд необгрунтовано погодився з рішенням суду першої інстанції про звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, що судом не враховано тяжкість вчинених злочинів, та те, що заподіяна шкода у повному обсязі не відшкодована, що вчинено 117 епізодів злочинів. Зазначається, що вирок апеляційного суду містить суперечності, що визначаючи остаточне покарання за ч. 1 ст. 70 КК суд визначив інший вид додаткового покарання, ніж був призначений за ч. ч. 1, 3 ст. 191 КК.
Правова позиція Верховного Суду: відповідно до положень ч. 1 ст. 79 КК у разі призначення покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі вагітним жінкам або жінкам, які мають дітей віком до семи років, крім засуджених до позбавлення волі на строк більше п'яти років за тяжкі і особливо тяжкі злочини, а також за корупційні злочини, суд може звільнити таких засуджених від відбування як основного, так і додаткового покарання з встановленням іспитового строку у межах строку, на який згідно з законом жінку може бути звільнено від роботи у зв'язку з вагітністю, пологами і до досягнення дитиною семирічного віку.
Зазначене звільнення є спеціальним видом звільнення від відбування покарання з випробуванням, і допустимість його застосування лише до вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років, визнається обов'язковою умовою такого звільнення.
Висновки: наявність передбачених у законі умов для звільнення жінок від відбування покарання не означає, що суд зобов'язаний прийняти рішення про їх звільнення. Застосування звільнення від відбування покарання з встановленням іспитового строку є правом, а не обов'язком суду. Виходячи з зазначеного, при вирішенні питання щодо можливості звільнення жінки від відбування призначеного покарання з випробуванням суд має враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, взяти до уваги характер вини, мотив, мету злочину та інші обставини.
Ключові слова: матеріально-відповідальна особа, підробка касових ордерів, привласнення грошових коштів
