Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 03 серпня 2022 року
у справі № 686/19218/17
Кримінальна юрисдикція
Щодо процесуальних наслідків фактичного затримання особи без участі захисника
ФАБУЛА СПРАВИ
За вироком суду першої інстанції ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК, і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років із конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.
Справа розглядалась судами неодноразово.
За наслідком нового розгляду апеляційний суд ухвалою залишив вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 208 КПК уповноважена особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, у випадках: 1) якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення; 2) якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин.
Відповідно до ст. 209 КПК особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишитися поряд з уповноваженою особою.
Як зазначав Європейський суд з прав людини, невідкладний доступ до адвоката є частиною процесуальної гарантії, якій Суд надає особливого значення, коли досліджує, чи зруйнувала процедура саму суть привілеї проти самовикриття. Щоб право на справедливий судовий розгляд за статтею 6 § 1 залишалось «практичним і здійсненим», доступ до адвоката має, як правило, надаватися з першого допиту підозрюваного поліцією, якщо тільки не доведено, що з огляду на особливі обставини справи існували вагомі причини обмежити це право (справа Salduz v. Turkey [GC], no. 36391/02, §§ 54-55, ECHR 2008). Затримана поліцією особа користується правом не викривати себе і зберігати мовчання та має право на допомогу захисника, як тільки їй ставлять питання, іншими словами, коли існує «кримінальне обвинувачення» проти неї. Інформування затриманої особи про право зберігати мовчання є настільки важливим, що, навіть коли особа добровільно погоджується дати свідчення поліції після того, як її поінформували, що її твердження можуть бути використані як докази проти неї, це не може вважатися цілком інформованим вибором, якщо вона не була ясно поінформована про її право зберігати мовчання та якщо її рішення було прийняте за відсутності допомоги з боку захисника (справа Stojkovic v. France and Belgium, no. 25303/08, § 54, 27 October 2011)
Гарантоване КПК, Конституцією України та міжнародними договорами України право на захист забезпечується шляхом дотримання прав особи зберігати мовчання і не свідчити проти себе та залучення захисника на першу вимогу і можливість побачення з ним до першого допиту. Отже, ключовим аспектом у цій частині є можливість особи, до отримання від неї правоохоронними органами інформації, побачитись із захисником і мати з ним конфіденційне спілкування.
Разом з тим, не виключається можливість проведення з особою слідчих дій, які носять об'єктивний характер і не залежать від волі особи та не порушують право особи не свідчити проти себе і зберігати мовчання, без участі захисника.
ВИСНОВКИ: саме фактичне затримання особи без участі захисника не є порушенням вимог кримінального процесуального закону стосовно реалізації права на захист. Вимога присутності адвоката в ході затримання не передбачена положеннями КПК, Конституції України чи міжнародних договорів України. Зокрема приписи статей 207, 208 КПК не містять обов'язку забезпечити обов'язкову участь адвоката під час фактичного затримання.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: порядок затримання, законність запобіжних заходів, порушення при затриманні, недопустимість доказів, право на адвоката
