Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 29 грудня 2025 року
у справі № 240/2126/24
Адміністративна юрисдикція
Щодо подання завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів під час оформлення посвідки на тимчасове проживання в Україні як підстави для її скасування
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Державної міграційної служби України (далі - УДМС України), в якому просив: визнати протиправними та скасувати рішення відповідача про скасування посвідки на тимчасове проживання, видану ОСОБА_1, громадянину російської федерації; зобов'язати УДМС України здійснити ОСОБА_1 обмін посвідки на тимчасове проживання.
Рішенням окружного адміністративного суду позов задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано рішення УДМС України про скасування посвідки на тимчасове проживання, виданої громадянину рф ОСОБА_1. Зобов`язано УДМС України видати ОСОБА_1 посвідку на тимчасове проживання. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Постановою апеляційного адміністративного суду скасовано рішення суду першої інстанції в частині зобов`язання УДМС України видати ОСОБА_1 посвідку на тимчасове проживання та відмовлено в позові в цій частині вимог. В іншій частині рішення окружного адміністративного суду залишено без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до частини другої статті 15 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» і частини вісімнадцятої статті 5 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року № 322 затверджено Порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання (далі - Порядок №322) яким, зокрема, визначено процедуру подання документів для оформлення посвідки та їх розгляд.
Підпункт 1 пункту 63 Порядку № 322 не передбачає дискреції органу ДМС щодо оцінки гуманних або обставин суб'єктивного характеру (наявність інших документів, обставини війни, перебування в складі військових формувань тощо), оскільки встановлення факту підробки спростовує обставину належної ідентифікації особи та автоматично запускає правовий механізм скасування посвідки. Тому невиконання цього обов`язку органом суперечило б імперативному характеру норми. Отже, приписи підпункту 1 пункту 63 Порядку № 322 сформовано так, що для скасування посвідки, виданої на підставі підроблених документів органу ДМС достатньо лише установлення такого факту, що підтверджується належними доказами і судове рішення (вирок) може бути, проте не є єдиним доказом, що підтверджує такі обставини.
Головна мета видачі посвідки - це офіційне підтвердження державою законних підстав для проживання іноземця на її території і використання такою особою підроблених документів перетворює правовий статус іноземця із «законного» на «нелегальний з видимістю легальності», що повністю суперечить принципу добросовісності, а надання підроблених документів повністю нівелює функцію верифікації особи та її намірів.
Із змісту оскаржених рішень вбачається, що у ході розгляду справи, позивач не заперечував, що органу ДМС був наданий документ, в якому надалі було виявлено ознаки підробки.
Орган ДМС у таких випадках не наділений повноваженнями оцінювати обставини особистого та суспільного характеру, оскільки у разі отримання від уповноважених органів інформації щодо надання іноземцем неправдивих відомостей, підроблених чи недійсних документів, останній зобов`язаний лише перевірити такі відомості та, за потреби, додатково їх уточнити, а у разі підтвердження такої інформації, в імперативному порядку скасувати посвідку на тимчасове проживання, оскільки такі дії ДМС є не лише правом, а й прямим обов'язком, установленим чинним законодавством.
Відсутність у іноземця інших документів, а також позитивна поведінка (участь в обороні України тощо), не усувають факт незаконності набуття посвідки та не можуть бути підставою для визнання дій ДМС протиправними, оскільки такі обставини не спростовують обов'язковості дотримання закону, так як не усувають факту підробки, не змінюють юридичної природи виданого документа та не можуть бути покладені в основу легалізації незаконно отриманого права.
ВИСНОВКИ: сам факт подання позивачем завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів під час оформлення посвідки на тимчасове проживання в Україні вже є тим юридичним фактом, з яким пов`язаний обов`язок відповідача прийняти рішення про скасування такої посвідки, оскільки акт, виданий на підставі підроблених документів, вважається таким, що не створює правових наслідків з моменту його видання, а отже може бути скасований без додаткових підстав та умов.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: спори з ДМС, правовий статус іноземця, легалізація перебування іноземця
