Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 25 лютого 2026 року
у справі № 932/4626/23
Адміністративна юрисдикція
Щодо умисного характеру дій як умови для примусового повернення іноземця або особи без громадянства
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України (далі - відповідач, ГУ ДМС), у якому просила визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДМС від 27 квітня 2023 року «Про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства», яким вирішено примусово повернути до країни походження або третьої країни громадянки російської федерації ОСОБА_1 та зобов`язано її покинути територію України у термін до 26 травня 2023 року.
Рішенням суду першої інстанції позов задоволено.
Постановою апеляційного адміністративного суду рішення суду першої інстанції скасовано. Прийнято нове судове рішення. У задоволенні адміністративного позову відмовлено.
ОЦІНКА СУДУ
Іноземець або особа без громадянства, які перебувають в Україні можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну у разі:
- якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства;
- суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку;
- якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України.
Рішення ДМС України про примусове повернення іноземця або особи без громадянства до країни походження або до третьої країни має прийматися з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття (вчинення дій). Дискреція дозволяє адміністративному органу прийняти найбільш зважене в конкретних умовах рішення, засноване на особистих (власних) оцінках обставин, а не на чіткому приписі норми права (не формально).
Під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім вимогам, зазначеним у частині другій статті 2 КАС України, а не просто констатувати, що оскаржуване рішення прийняте суб'єктом владних повноважень в межах наданих йому законом повноважень.
Навіть в умовах воєнного стану для суб`єкта владних повноважень обов`язок застосування принципів статті 2 КАС України не скасовується, а навпаки набуває особливого значення, зокрема коли йдеться про застосування пропорційності обмежень в умовах гостроти становища в країні (військової агресії) щодо осіб, яких вони стосуються.
ВИСНОВКИ: з аналізу положень КУпАП України (зокрема, статті 203) та норм Закону № 3773-VI (статті 26) висновується, що дії іноземців та осіб без громадянства, що порушують міграційне законодавство України, повинні мати умисний характер, оскільки як для адміністративної відповідальності, так і для примусового повернення такої особи ключовим є свідоме порушення нею правил перебування, транзиту або інтересів безпеки. Умисел на вчинення відповідного правопорушення буде наявний тоді, коли, іноземець (особа без громадянства) свідомо намагатиметься уникнути такої відповідальності (повернення), наприклад шляхом переховування.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: відповідальність іноземців, порядок примусового повернення, міграційні спори
