Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 02 грудня 2025 року
у справі № 163/546/22
Кримінальна юрисдикція
Щодо мотиву як ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 332 КК України
ФАБУЛА СПРАВИ
Вироком суду першої інстанції визнано винуватими та призначено покарання ОСОБА_9 та ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 332 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати певні посади в правоохоронних органах та посади, пов`язані з виконанням функцій представника влади на строк 3 роки кожному.
Ухвалою апеляційного суду вирок місцевого суду в частині призначеного покарання змінено. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_9 та ОСОБА_8 звільнено від відбування основного покарання з визначенням іспитового строку 3 роки та покладенням на них обов'язків, передбачених ст. 76 КК. В решті вирок місцевого суду залишено без змін.
ОЦІНКА СУДУ
За змістом оскаржуваних судових рішень засуджених визнано винуватими у вчиненні умисних дій, які виразились в керівництві незаконним переправленням особи через державний кордон України, вчиненому за попередньою змовою групою осіб (ч. 2 ст. 332 КК).
Сукупність інформації, отриманої від свідка ОСОБА_10 , факт перебування обох обвинувачених поблизу місця, де свідка посадили на потяг для подальшого переміщення через державний кордон (ДЕПО), в сукупності із іншими обставинами цього провадження дозволяють зробити висновок про те, що обоє засуджений мали безпосереднє відношення до процесу переправлення через кордон свідка.
ОСОБА_10 було виявлено у тамбурі вагона в пункті перестановки колісних пар, а інформація про конкретний вагон чи провідника, який супроводжував цей вагон, кримінально правового значення у цьому кримінальному провадженні немає.
На підставі низки доказів суди достеменно встановили факт виявлення ОСОБА_10 без проходження ним прикордонного контролю та поза ним у вагоні потяга, у чому йому допомагали ОСОБА_9 та ОСОБА_8.
Адже зі слідчого експерименту із ОСОБА_10 слідує, що останнього через під`їзний шлях околицею біля залізничної станції засуджені доставили до пункту перестановки колісних пар, куди звичайні пасажири доступу не мають, а тоді ОСОБА_8 особисто провів його в приміщення, в якому знаходився потяг, до якого і посадив ОСОБА_10.
Дії обох засуджених були узгодженими, адже спершу ОСОБА_9 погодився переправити ОСОБА_10 через державний кордон із вказівкою очікувати подальшого інструктажу, а до цих дій приєднався ОСОБА_8, який поїхав за ОСОБА_10 та вже разом із ОСОБА_9 привіз його до пункту перестановки коліс. Супровід ОСОБА_10 до потяга здійснив ОСОБА_8.
Тобто кожному із засуджених була відведена роль по переправленню ОСОБА_10 через державний кордон, а їхні дії по реалізації злочинного плану були скоординованими та взаємодоповнюючими.
На переконання колегії суддів, за наведених обставин винуватість засуджених доведено поза розумним сумнівом із наданням правильної правової кваліфікації таким діям кожного із них за ч. 2 ст. 332 КК.
ВИСНОВКИ: диспозиція ч. 2 ст. 332 КК не містить такої обов'язкової ознаки як мотив вчинення названого кримінального правопорушення.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: злочини проти забезпечення призову, злочини проти мобілізації, склад незаконного переправлення осіб через державний кордон
