Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 19 січня 2026 року
у справі № 336/4830/22
Кримінальна юрисдикція
Щодо наслідків постановлення ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи слідчим суддею за участю слідчого або прокурора без проведення повної технічної фіксації засідання
Фабула справи: вироком суду першої інстанції ОСОБА_10 засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду на строк 2 роки та покладено на нього обов'язки, передбачені ч. 2 ст. 59-1 КК України.
Ухвалою апеляційного суду вирок суду змінено. Виключено з мотивувальної частини вироку посилання на те, що предметом кримінального правопорушення є особливо небезпечний наркотичний засіб. У решті вирок суду залишено без зміни.
Мотивація касаційної скарги: засуджений вважає, що в цьому кримінальному провадженні протокол обшуку мав бути визнаний недопустимим доказом, оскільки ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла була винесена без проведення повної технічної фіксації засідання і без участі слідчого та прокурора, що є істотним порушенням ч. 4 ст. 107 КПК України та положень ч. 3 ст. 87, ст. 234 КПК України.
Правова позиція Верховного Суду: відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 234 КПК України у разі необхідності провести обшук слідчий за погодженням з прокурором або прокурор звертається до слідчого судді з відповідним клопотанням, яке розглядається у суді в день його надходження за участю слідчого або прокурора.
Закон чітко визначає, що таке клопотання про обшук повинно містити відомості, перелік яких зазначено у ч. 3 ст. 234 КПК України. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими прокурор, слідчий обґрунтовує доводи клопотання, а також витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання.
Участь слідчого або прокурора під час розгляду клопотання про обшук зобов'язує слідчого суддю відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України здійснювати такий розгляд з фіксуванням за допомогою технічних засобів кримінального провадження в порядку, передбаченому Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи. У протилежному випадку, а саме у разі незастосування технічних засобів фіксування кримінального провадження у випадках, якщо воно є обов`язковим, відповідна процесуальна дія та отримані внаслідок її вчинення результати визнаються недійсними (ч. 6 ст. 107 КПК України).
До того ж, враховуючи істотність втручання в права і свободи, гарантовані Конвенцією, законом у ст. 87 КПК України встановлено спеціальну підставу до визнання доказів недопустимими як таких, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Зокрема, п. 4 ч. 3 вказаної статті імперативно визначено, що недопустимими є докази, що були отримані під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи, якщо така ухвала винесена слідчим суддею без проведення повної технічної фіксації засідання.
Висновки: в аспекті реалізації приписів ч.ч. 4, 6 ст. 107 КПК України у їх взаємозв`язку із положеннями п. 4 ч. 3 ст. 87 КПК України та ч. 4 ст. 234 цього Кодексу, постановлення ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи слідчим суддею за участю слідчого або прокурора без проведення повної технічної фіксації засідання тягне за собою відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 87 КПК України визнання доказів, що були отримані під час виконання такої ухвали, недопустимими.
Ключові слова: оцінка доказів, умови допустимості доказів, правомірність обшуку, повноваження слідчого судді