Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 09 червня 2026 року
у справі № 280/5566/25
Адміністративна юрисдикція
Щодо дискреційних повноважень органу місцевого самоврядування стосовно визначення ставки орендної плати за земельні ділянки комунальної власності
ФАБУЛА СПРАВИ
До окружного адміністративного суду надійшов позов ТОВ «КРАМ ІНВЕСТ» до міської ради про визнання протиправним та нечинним рішення міської ради «Про внесення змін до рішення «Про встановлення розміру орендної плати за землю» в частині встановлення у додатку до вказаного рішення річного розміру орендної плати для земельних ділянок з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель закладів охорони здоров`я та соціальної допомоги (код згідно з Класифікатором видів цільового призначення земельних ділянок - 03.03) на рівні 11 відсотків від їх нормативної грошової оцінки.
Рішенням окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою апеляційного адміністративного суду, позовну заяву задоволено повністю.
ОЦІНКА СУДУ
Під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найбільш доцільним за відповідних обставин.
Разом з тим дискреційні повноваження не є необмеженими та не виключають судового контролю за їх реалізацією.
Такий контроль, однак, не може підміняти собою повноваження органу місцевого самоврядування у сфері формування податкової політики територіальної громади та зводитися до оцінки економічної доцільності, ефективності або оптимальності обраної моделі податкового регулювання.
Завдання адміністративного суду у спорах цієї категорії полягає у перевірці того, чи діяла рада: в межах наданих повноважень; з легітимною метою; без ознак свавілля; із дотриманням принципів рівності та пропорційності; а також чи містить оскаржуване рішення належне обґрунтування, достатнє для встановлення мотивів його прийняття.
Обґрунтованість рішення суб'єкта владних повноважень у розумінні частини другої статті 2 КАС України не означає необхідності доведення органом місцевого самоврядування безальтернативності чи економічної бездоганності прийнятого рішення.
Для висновку про протиправність нормативного акта необхідним є встановлення очевидної свавільності, відсутності будь-якого логічного зв`язку між метою регулювання та застосованими засобами, перевищення меж повноважень або інших істотних порушень закону.
Статтями 12, 288 ПК України органам місцевого самоврядування надано повноваження щодо встановлення ставок орендної плати за земельні ділянки комунальної власності у межах граничних розмірів, визначених законом.
ВИСНОВКИ: суд не може оцінювати, яка саме ставка орендної плати є найбільш економічно виправданою чи соціально доцільною, оскільки такі питання належать до сфери дискреційних повноважень органу місцевого самоврядування.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: спори з ОМС, плата за землю, місцеві податки
