Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 11 червня 2026 року
у справі № 420/15749/24
Адміністративна юрисдикція
Щодо достатності первинних документів для формування податкового кредиту з ПДВ за відшкодування орендарем нежитлових приміщень вартості спожитої електроенергії
ФАБУЛА СПРАВИ
Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-Торгівельна компанія «ГЕМОПЛАСТ» звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення в частині зменшення Товариству розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2023 року на 592742,06 грн.
Окружний адміністративний суд рішенням позов задовольнив частково.
Апеляційний адміністративний суд постановою скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким відмовив у задоволенні позову.
ОЦІНКА СУДУ
Згідно з абзацами першим, другим пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.
Визначення поняття господарської операції також наведене у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», згідно положень якої господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Згідно з абзацом третім пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата списання електронних грошей платника податків як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець постачальника; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Як установив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач, який отримує послуги від АТ «Гемопласт» у вигляді тимчасового користування нежитловими приміщеннями, не являється ані основним споживачем, ні субспоживачем електричної енергії, оскільки, як Орендар споживає електроенергію через електроустановки орендодавця - АТ «Гемопласт».
Також, суд першої інстанції установив, що відносини Сторін щодо електроенергії, яка споживається Орендарем, регулюються договором оренди.
Судом першої інстанції було встановлено, що у договорі оренди нежитлових приміщень від 02.01.2023 сторони узгодили, що відшкодування вартості спожитої Орендарем тепло- та електроенергії, а також вартість експлуатаційних витрат (прибирання території, вивіз сміття, водопостачання і водовідведення і т.п.), здійснюється на підставі окремого рахунку (пункт 4.1).
Тобто, умовами договору не передбачено укладення орендарем прямого договору про постачання електричної енергії з енергопостачальною організацією.
Оскільки оренда - це засноване на договірній основі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення ним відповідної діяльності, яке не передбачає передачі права власності від орендодавця орендареві, то усі умови щодо користування та управління цим майном мають бути визначені договором оренди.
Такий договір може передбачати або укладення орендарем прямого договору з постачальником електроенергії, або здійснення розрахунків за електроенергію з орендодавцем.
ВИСНОВКИ: у разі обумовлення договором оренди передачі орендареві повноважень щодо укладення договірних відносин з електропередавальною організацією та/або постачальником електричної енергії, між сторонами мають бути укладені відповідні договори згідно з вимогами Правил № 312.
У тому разі, коли зазначених повноважень не надано, вартість використаної орендарем електричної енергії має враховуватися в орендній платі, чи окремо, як передбачено умовами такого договору, а кількість спожитої електроенергії має розраховуватись орендодавцем, як безпосереднім власником електроустановок.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що для формування податкового кредиту з податку на додану вартість за послуги «Плата за користування електроенергію» по договору оренди нежитлових приміщень Товариству достатньо наданих до перевірки первинних документів, а саме: Окремі рахунки та Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг).
При цьому, суд першої інстанції відхилив як необгрунтовані посилання контролюючого органу на не надання позивачем до перевірки відповідних розрахунків із розподілом на: Активну та Реактивну енергію, оскільки, як встановлено судом, позивач не є ані ні основним споживачем, ані субспоживачем електричної енергії, а є орендарем, який споживає електроенергію через електроустановки орендодавця.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: орендні правовідносини, розрахунки з орендодавцем, первинна документація, справляння ПДВ
