Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 29 липня 2026 року
у справі № 686/2322/21
Кримінальна юрисдикція
Щодо безпідставності конфіскації речового доказу, який не використовувався як знаряддя вчинення кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 361-2 КК України
Фабула справи: ухвалою міськрайонного суду на підставі ч. 2 ст. 49 КК України ОСОБА_6 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 361-2 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження за ч. 2 ст. 361-2 КК України закрито.
Речові докази у провадженні:
- грошові кошти в сумі 1 000 грн, номіналом 2 купюри по 500 грн кожна повернуто УСБУ;
- ноутбук марки «TOSHIBA» із зарядним пристроєм, а також карти пам`яті конфісковано відповідно до п. 5 ч. 9 ст. 100 КПК України;
- ноутбук марки «Dell» із зарядним пристроєм, мобільні телефони, флеш накопичувач та ключі від автомобіля з надписом повернуто ОСОБА_6;
- латексні медичні стерильні рукавички вирішено знищити.
Накладений арешт на майно і речові докази скасовано.
Ухвалою апеляційного суду ухвалу суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 залишено без змін.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_6, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить оскаржувані судові рішення змінити, ноутбук із зарядним пристроєм до нього повернути йому, як власнику.
Обґрунтовуючи свої доводи зазначає, що при звільненні його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, суд першої інстанції не міг застосувати спеціальну конфіскацію вказаного ноутбука, а якщо дана конфіскація, як вказує суд апеляційної інстанції, не є спеціальною, то судами попередніх інстанцій неправильно застосовано приписи п. 5 ч. 9 ст. 100 КПК України.
Вказаний ноутбук не був предметом кримінальних правопорушень, передбачених ст. 361-2 КК України, що слідує із фабули обвинувачення, викладеного в оскаржуваних ухвалах, тому норма кримінального процесуального закону, а саме п. 5 ч. 9 ст. 100 КПК України, не підлягала застосуванню.
Правова позиція Верховного Суду: згідно положень ч. 9 ст. 100 КПК України, питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. При цьому п. 5 вказаної частини статті передбачено, що гроші, цінності та інше майно, що були предметом кримінального правопорушення або іншого суспільно небезпечного діяння, конфіскуються, крім тих, які повертаються власнику (законному володільцю), а якщо його не встановлено - переходять у власність держави в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Висновки: зі змісту ухвали суду першої інстанції слідує, що у формулюванні обвинувачення за ч. 2 ст. 361-2 КК України будь-які посилання на використання ОСОБА_6 ноутбуку під час вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень як знаряддя вчинення злочину відсутні, при цьому слід зазначити, що предметом даного правопорушення є інформація, тому посилання суду на п. 5 ч. 9 ст. 100 КПК України є безпідставним.
Колегія суддів вважає неспроможним висновок апеляційного суду про те, що ноутбук із зарядним пристроєм до нього судом першої інстанції конфісковано, як знаряддя вчинення злочину на підставі п. 1 ч. 9 ст. 100 КПК України, оскільки зазначене протирічить змісту ухвали місцевого суду.
Крім цього, вказані речові докази могли бути конфісковані відповідно до положень ст. 100 КПК України лише на підставі ст. 96-1 КК України, тобто шляхом застосування спеціальної конфіскації.
Таким чином, під час касаційного розгляду встановлено істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність в частині вирішення долі речових доказів, а саме безпідставно конфісковано ноутбук із зарядним пристроєм.
Ключові слова: кримінальні правопорушення у сфері інформаційної безпеки, умови спеціальної конфіскації, порядок вирішення долі речових доказів
