Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 03 липня 2018 року
у справі № 568/1121/16-к
Кримінальна юрисдикція
Щодо визнання доказів недопустимими у зв'язку з порушенням прав та свобод людини
Фабула справи: ОСОБА_3 обвинувачувався в завданні тяжких тілесних ушкоджень, що призвели до смерті. Вироком суду першої інстанції ОСОБА_3 засуджено за ч. 1 ст. 119 КК. Ухвалою апеляційного суду попередній вирок скасовано, а провадження у справі за його обвинуваченням закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК.
Мотивація касаційної скарги: недотримання апеляційним судом при перевірці вироку суду першої інстанції положень закону. Суд апеляційної інстанції не дослідив показань усіх свідків у справі, безпідставно визнав протокол слідчого експерименту недопустимим доказом, порушив засади змагальності сторін та, не задовольнивши клопотання сторони захисту про призначення додаткової експертизи, позбавив сторін судового розгляду прав, передбачених статтями 91, 92 КПК України.
Правова позиція Верховного Суду: суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що права особи в статусі підозрюваного, визначені в ст. 42 КПК, взагалі роз'яснені не були. Процесуальним законом визначений обов'язок суду визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння як отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права, що у наслідку має визнання таких доказів недопустимими. Але право відмовитися давати показання підсилене обов'язками бути про нього повідомленим, оскільки право мовчати і не свідчити проти самого себе вимагає не тільки того, щоб особу не примушували це робити, а й того, щоб її негайно і достатнім чином повідомили про це право; до того ж, існування цього обов'язку належить окремо виділити у контексті права не свідчити проти самого себе і права мовчати. На підставі чого судом апеляційної інстанції протокол слідчого експерименту визнано недопустимим доказом на підставі п. 4 ч. 2 ст. 87 КПК у зв'язку з істотним порушенням прав. Також визнано недопустимим і похідний доказ від цього протоколу - висновок судово-медичної експертизи від 01 березня 2016 року. Показаннями свідків, допитаних в суді апеляційної інстанції, не підтверджено причетність ОСОБА_3 до вчинення інкримінованого йому злочину, на допиті інших свідків сторона обвинувачення не наполягала.
Висновки: Суд не вбачає підстав стверджувати про недотримання апеляційним судом вимог процесуального закону при розгляді провадження та постановлення ухвали за його наслідками, отже, підстави для її скасування відсутні.
