Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 26 березня 2019 року
у справі № 914/2554/16
Господарська юрисдикція
Щодо кваліфікації дій суб'єктів господарювання як антиконкурентних узгоджених
Фабула справи: Приватне підприємство "Окко-Нафтопродукт" (далі - Підприємство) звернулося з позовом до обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення) про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Відповідача про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу (далі - Рішення АМК) в частині, яка стосується позивача.
Позов обґрунтовано тим, що Відділенням у рішенні не доведено та не встановлено факт узгодження поведінки Підприємства з ТОВ "ВОГ РІТЕЙЛ", порушено та неправильно застосовані приписи ст.ст. 5, 6, 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон № 2210), неповно з'ясовані обставини справи, висновки Відділення не відповідають та суперечать фактичним обставинам справи, що згідно із ст. 59 Закону № 2210 є підставою для визнання недійсним оспорюваного Рішення АМК.
Рішенням господарського суду, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, позов задоволено повністю з посиланням на наявність передбачених ст. 59 Закону № 2210 підстав для визнання Рішення АМК недійсним.
Мотивація касаційної скарги: Відділення зазначає, що судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки доводам Підприємства, які свідчать про суб'єктивний підхід (фактор) останнього до формування роздрібної ціни на дизельне паливо, що суперечать іншим твердженням Підприємства щодо наявності об'єктивних причин вчинення схожих дій; не надано належної правової оцінки здійсненому Відділенням економічному аналізу ринку через застосування коефіцієнта кореляції; неправильно застосовано під час розгляду справи приписи ч. 3 ст. 6, ст. 41 Закону № 2210 та п. 12 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що затверджені розпорядженням Антимонопольного комітету України від 06.05.1994 № 5, а також приписи ст. 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України”.
Правова позиція Верховного Суду: висновок органу Антимонопольного комітету України щодо відсутності у суб'єкта господарювання об'єктивних причин для вчинення схожих дій (бездіяльності) має ґрунтуватися на результатах дослідження усієї сукупності факторів, що об'єктивно (незалежно від суб'єкта господарювання) впливають на його поведінку у спірних відносинах, а не бути наслідком обмеженого кола факторів (наприклад, тільки ціни придбання товару). Зокрема, суд має з'ясовувати, чи досліджено в такому рішенні динаміку цін, обставини і мотиви їх підвищення або зниження, обґрунтованість зміни цін, співвідношення дій (бездіяльності) суб'єкта господарювання з поведінкою інших учасників товарного ринку, в тому числі й тих, що не притягалися до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, витрати суб'єкта господарювання, які впливають на вартість товару, тощо.
При цьому саме орган Антимонопольного комітету України має довести безпідставність посилання заінтересованої особи на інші чинники, що можуть позначатися на поведінці суб'єкта господарювання (зокрема, на специфіку відповідного товарного ринку; тривалість та вартість зберігання товару; час та вартість доставки; витрати на реалізацію товару тощо). На відповідний орган покладається обов'язок не лише доведення однотипної і одночасної (синхронної) поведінки суб'єктів господарювання на ринку, а й установлення шляхом економічного аналізу ринку (в тому числі, за необхідності, шляхом залучення спеціалістів та експертів) відсутності інших, крім попередньої змови, чинників (пояснень) паралельної поведінки таких суб'єктів господарювання.
Ознаки схожості в діях (бездіяльності) суб'єктів господарювання не є єдиним достатнім доказом наявності попередньої змови (антиконкурентних узгоджених дій). Антиконкурентна узгоджена поведінка підлягає встановленню та доведенню із зазначенням відповідних доказів у рішенні органу Антимонопольного комітету України. При цьому схожість має бути саме результатом узгодженості конкурентної поведінки, а не виявлятися у простому співпадінні дій суб'єктів господарювання, зумовленим специфікою відповідного товарного ринку.
Висновки: порушення, передбачене ч. 3 ст. 6 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, а саме антиконкурентні узгоджені дії у вигляді схожих дій на ринку товару, установлюється за результатами такого аналізу органом Антимонопольного комітету України ситуації на ринку товару, який свідчить про погодженість конкурентної поведінки суб'єктів господарювання та спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення зазначених дій. Пов'язані з наведеним обставини з'ясовуються і доводяться відповідним органом Антимонопольного комітету України.
Ключові слова: антимонопольне законодавство, господарське правопорушення, повноваження Антимонопольного комітету
