Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 26 червня 2019 року
у справі № 905/1956/15
Господарська юрисдикція
Щодо порядку заміни сторони виконавчого провадження при виділенні із боржника нової юридичної особи
Фабула справи: регіональне відділення Фонду державного майна України (далі - Регіональне відділення, Фонд відповідно) звернулося з позовом до ТДВ «Орендне підприємство «Шахта імені Святої Матрони Московської» (далі - ТДВ «ОП «Шахта імені Святої Матрони Московської») про стягнення основного боргу і пені.
Господарський суд позовні вимоги Регіонального відділення задовольнив повністю. Апеляційний господарський суд рішення господарського суду змінив частково у частині визначення суми заборгованості.
Господарський суд видав відповідні накази на виконання постанови апеляційного господарського суду.
Постановою міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції відкрито виконавче провадження із виконання наказу господарського суду про стягнення з ТДВ «ОП «Шахта імені Святої Матрони Московської» заборгованості.
ТОВ «Торецька вуглевидобувна компанія» звернулося до господарського суду із заявою про заміну у виконавчому провадженні боржника - ТДВ «ОП «Шахта імені Святої Матрони Московської» його правонаступником - ТОВ «Торецька вуглевидобувна компанія».
Господарський суд ухвалою, залишеною без змін постановою апеляційного господарського суду, у задоволенні заяви ТОВ «Торецька вуглевидобувна компанія» про заміну сторони виконавчого провадження у цій справі відмовив.
Мотивація касаційної скарги: ТДВ «ОП «Шахта імені Святої Матрони Московської» вказує на порушення судами попередніх інстанцій положень ст.ст. 52, 334 ГПК України, ч. 5 ст. 15 Закону України № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) з огляду на те, що передання кредиторської заборгованості перед Фондом відбулось у порядку правонаступництва і доведення цього факту є достатньою підставою для заміни боржника.
Правова позиція Верховного Суду: процесуальне законодавство містить норми тільки щодо заміни сторони виконавчого провадження її правонаступником, яка розрахована на випадок, коли сторона виконавчого провадження вибуває з відповідного матеріального правовідношення, до якого натомість вступає правонаступник цієї сторони.
При цьому процесуальним законодавством не враховано, що у певних випадках до матеріального правовідношення може вступити інша особа як боржник, хоч сторона виконавчого провадження з цього правовідношення і не вибуває.
Відповідно до ч. 3 ст. 109 ЦК України юридична особа, з якої був здійснений виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу.
Ст. 619 ЦК України визначено право кредитора на отримання задоволення своєї вимоги як від основного, так і від субсидіарного боржника.
Водночас якщо кредитор - стягувач у виконавчому провадженні отримає задоволення своїх вимог повністю або частково за рахунок субсидіарного боржника, то субсидіарний боржник має право пред'явити до основного боржника регресну вимогу (абз. 2 ч. 4 ст. 619 ЦК України).
Разом з тим у випадку вибуття субсидіарного боржника - сторони у виконавчому провадженні внаслідок його заміни на основного боржника після набуття законної сили рішенням суду, яким з субсидіарного боржника стягнуто борг, переданий ним правонаступнику за наслідками реорганізації у спосіб виділу, така заміна може бути спрямована на ухилення субсидіарного боржника від виконання рішення суду або вчинення дій, які б ускладнювали його виконання.
Так, невиконання основним боржником у процесі виконавчого провадження судового рішення внаслідок, наприклад, недостатності коштів у такого боржника, ускладнить реалізацію кредитором права на задоволення своєї вимоги від субсидіарного боржника, який у випадку його заміни на основного боржника вибуде з виконавчого провадження. При цьому кредитор не може звернутися до субсидіарного боржника з окремим позовом, оскільки є чинне рішення, яким саме з нього вже стягнуто борг у спірних правовідносинах і повторне звернення до суду унеможливлено в силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 175 ГПК України, якою унормовано, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
За обставинами цієї справи для встановлення факту правонаступництва визначальним чинником став перехід до нової юридичної особи як правонаступника за розподільчим балансом частини майна, в тому числі й зобов'язань боржника щодо сплати заборгованості, стягнутої рішенням господарського суду.
Актом приймання-передачі майна (прав та обов'язків) до розподільчого балансу ТДВ «ОП «Шахта імені Святої Матрони Московської» передало до ТОВ «Торецька вуглевидобувна компанія» поточну кредиторську заборгованість за товари, роботи та послуги, у тому числі кредиторську заборгованість перед Регіональним відділенням, стягнуту рішенням господарського суду.
З огляду на це Велика Палата Верховного Суду вважає, що у зв’язку з передачею ТДВ «ОП «Шахта імені Святої Матрони Московської» боргу до ТОВ «Торецька вуглевидобувна компанія» замість одного боржника - ТДВ «ОП «Шахта імені Святої Матрони Московської» у відповідному зобов'язанні з`явилися два боржники: основний боржник - ТОВ «Торецька вуглевидобувна компанія» та субсидіарний боржник - ТДВ «ОП «Шахта імені Святої Матрони Московської», оскільки останнє не вибуло із зобов`язання у правовідносинах, щодо яких виник спір у цій господарській справі, а залишилося в ньому як субсидіарний боржник.
Отже, зважаючи на характер правовідносин у цій справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для заміни в господарській справі боржника - ТДВ «ОП «Шахта імені Святої Матрони Московської» на двох боржників ТОВ «Торецька вуглевидобувна компанія» як основного боржника і ТДВ «ОП «Шахта імені Святої Матрони Московської» як субсидіарного боржника.
З огляду на наведене Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від правового висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше прийнятій постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 7 лютого 2019 року у справі № 805/677/17-а, відповідно до якого ТДВ «ОП «Шахта імені Святої Матрони Московської» вибуло з матеріальних правовідносин, щодо яких виник спір в адміністративній справі.
Висновки: за аналогією закону (ст. 619 ЦК України) у випадках, коли один (первісний) боржник у матеріальному правовідношенні замінюється двома боржниками, суд має замінити такого боржника як сторону виконавчого провадження двома боржниками (у цій справі - основним і субсидіарним боржниками). Після заміни первісного боржника у виконавчому провадженні двома боржниками - основним і субсидіарним - виконавчі дії з виконання рішення мають вчинятися щодо обох цих боржників.
Ключові слова: принцип правової визначеності, забезпечення виконання судового рішення,правонаступництво юридичної особи, прогалина у законодавстві, право зворотної вимоги до винної особи, заміна сторони у зобов’язанні
Правова позиція зроблена на основі відеоогляду судової практики від адвоката Ростислава Кравця
