Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 18 квітня 2018 року
у справі № 2-512/2005
Цивільна юрисдикція
Щодо наслідків безпідставного поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили
Фабула справи: у листопаді 2004 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, селищної ради про визнання права власності на житловий будинок.
Рішенням суду першої інстанції позов задоволено.
Рішенням апеляційного суду рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Мотивація касаційної скарги: представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6, вказує, що ухвалою апеляційного суду ОСОБА_3 безпідставно поновлено строк на апеляційне оскарження рішення місцевого суду без будь-якого аналізу причин пропуску такого строку.
Правова позиція Верховного Суду: заявниками не зазначено, а матеріали справи не містять жодного доказу щодо неможливості відповідачів довідатися про ухвалене місцевим судом рішення у цій справі в установлені законом строки чи перешкоджання їм у наданні достовірної інформації про наслідки розгляду справи та існування такого рішення.
Судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у справі. Поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду без доведення поважності причин його пропуску не забезпечує рівноваги між інтересами сторін та правової визначеності у цивільних правовідносинах, які є складовими принципу верховенства права, закріпленого ст. 8 Конституції України.
Наведені обставини повністю спростовують доводи про поважність причин пропуску строку, викладені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Поновлюючи без наведення жодних обґрунтувань строк на апеляційне оскарження рішенням суду, яким вирішено питання про право власності на нерухоме майно, більш ніж через одинадцять років після набрання ним законної сили, апеляційний суд залишив поза увагою той факт, що за спливом такого тривалого часу скасування судового рішення (не вдаючись до аналізу його законності та обґрунтованості) може суттєво вплинути на права та законні інтереси інших осіб, які вступали у цивільно-правові відносини з власниками майна, розумно очікуючи, що минулі операції з цим майном є цілком правомірними.
Суд апеляційної інстанцій не здійснив належне правосуддя, у судовому рішенні про поновлення строку на апеляційне оскарження не виклав мотиви, на яких воно базується, адже право на захист може вважатися ефективним тільки тоді, коли зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином судом вивчені усі їх доводи, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (справи «Мала проти України»; «Серявін та інші проти України»; «Проніна проти України», «Суомінен проти Фінляндії»).
Висновки: безпідставне поновлення пропущеного строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно права на справедливий суд.
Скасування рішення суду без урахування інтересів третіх осіб, без заслуховування їх аргументів та без наведення мотивованої відповіді на них становить істотне порушення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції стосовно права кожної особи мирно володіти своїм майном та неможливості бути позбавленою своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Ключові слова: принцип юридичної визначеності, правові наслідки пропущення процесуального строку, правові підстави для задоволення заяви, обгрунтування причин пропуску строку
