Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 06 червня 2019 року
у справі № 461/8495/13-к
Кримінальна юрисдикція
Щодо перегляду ухвали слідчого судді за нововиявленими обставинами
Фабула справи: Ухвалою слідчого судді районного суду відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_2 на бездіяльність прокурора прокуратури щодо невнесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про кримінальне правопорушення.
Ухвалою районного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, заяву ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами вищезазначеної ухвали залишено без задоволення.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_2 вказує на невідповідність судових рішень вимогам кримінального процесуального закону, відсутність мотивів, з яких суд виходив при прийнятті рішення про те, що ухвала слідчого судді не є судовим рішенням по суті справи, посилається на наявність нововиявлених обставин, чому не дав оцінки суд.
Правова позиція Верховного Суду: ст. 8 КПК України встановлює, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, а принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
В численних рішеннях, зокрема, в рішенні у справі «Рябих проти Росії» (заява № 52854/99 від 24 червня 2003 року) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, зокрема:
«Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ст. 6 § 1 Конвенції, має тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, яка… декларує верховенство права як спільну спадщину Договірних Держав. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який вимагає, серед іншого, щоб коли суди остаточно вирішили справу, їхні рішення не могли бути поставлені під сумнів.
Правова визначеність передбачає повагу до принципу остаточності судового рішення. Цей принцип передбачає, що жоден учасник процесу не вправі вимагати перегляду остаточного і обов`язкового рішення, лише з метою повторного або нового розгляду справи. Повноваження вищих судів на перегляд справи мають використовуватися для виправлення судових помилок чи порушень у відправленні правосуддя, але не для нового розгляду справи. Перегляд не може використовуватися як повторна апеляція і сама по собі можливість існування двох різних поглядів на справу не може бути підставою для перегляду. Відступ від цього принципу є виправданим лише у випадку, якщо зумовлений обставинами суттєвого та вагомого характеру» (п. п. 51-52).
Зі змісту глави 34 КПК України та загальних засад кримінального провадження вбачається, що кримінальне провадження за нововиявленими обставинами являє собою форму перегляду рішень суддів, які набрали законної сили. За своїм змістом ця стадія кримінального процесу виступає як механізм, що доповнює звичайні заходи забезпечення правосудності судових рішень у кримінальних провадженнях. Цей вид провадження має резервне значення та використовується лише у випадках, коли вичерпані всі інші допустимі засоби процесуально-правового захисту.
Анулювання результатів судових розглядів з метою дотримання самої лише формальної процедури, навпаки, призведе до неефективного витрачання людських і часових ресурсів та порушення прав учасників процесу на розгляд справи упродовж розумного строку.
Висновки: за нововиявленими обставинами можуть бути переглянуті лише судові рішення по суті кримінального обвинувачення, що набрали законної сили, у випадку, коли кримінальне провадження закінчено і рішення стали остаточними.
Оскільки судове рішення було постановлено на стадії досудового розслідування і не є рішенням по суті кримінального провадження, то місцевий суд правильно зазначив, що воно не відноситься до тих рішень, які можуть бути предметом перегляду за нововиявленими обставинами в порядку, передбаченому главою 34 КПК України.
Ключові слова: принцип правової визначеності, право на оскарження рішень суду, право на перегляд судових рішень
