Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 15 жовтня 2019 року
у справі № 911/3749/17
Господарська юрисдикція
Щодо визнання незаконним і скасування розпорядження районної державної адміністрації про передачу земельних ділянок у власність
Фабула справи: прокурор в інтересах держави в особі управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства «Димерське лісове господарство» (далі - Підприємство) звернувся до господарського суду з позовом до районної державної адміністрації (далі - РДА), ТОВ «Гарнерія Київ», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_1 - ОСОБА_17, про: визнання незаконним і скасування розпорядження РДА «Про передачу земельних ділянок у власність 14 громадянам України для ведення індивідуального дачного будівництва на території сільської ради»; витребування у постійне користування Підприємства з незаконного володіння Товариства земельних ділянок для ведення індивідуального дачного будівництва на території сільської ради.
На обґрунтування заявлених вимог прокурор, посилаючись на ст. 388 ЦК України, зазначив про наявність підстав для витребування спірних земельних ділянок від Товариства, оскільки оскаржуване розпорядження № 358 було прийнято РДА без наявності відповідних повноважень та з порушенням процедури надання фізичним особам спірних земельних ділянок, а тому на підставі зазначеного рішення громадяни незаконно отримали державні акти на право власності та здійснили державну реєстрацію такого права. Також прокурор зауважив, що спірні земельні ділянки вибули із постійного користування Підприємства.
Господарський суд в задоволенні позовних вимог відмовив повністю. Апеляційний господарський суд рішення господарського суду скасував, провадження у цій справі закрив на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, зазначивши про те, що спір у цій справі є приватноправовим і за суб`єктним складом підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права і обов`язки фізичних осіб.
Мотивація касаційної скарги: прокурор вказує, що за обставинами цієї справи суть спору полягає у відновленні права власності держави на майно, яке перебуває у володінні юридичної особи, із використанням віндикації.
Правова позиція Верховного Суду: задоволення вимоги про визнання незаконним і скасування розпорядження РДА не призведе до відновлення володіння земельними ділянками, тому така вимога не є вимогою, пов`язаною підставою виникнення або поданими доказами, як основна, з вимогою про витребування земельної ділянки з володіння добросовісного набувача на підставі ст. 388 ЦК України, яка не є похідною від такої вимоги, позаяк право власника на витребування від добросовісного набувача обмежується добросовісністю набувача і зберігається за власником за умови, якщо майно вибуває з володіння власника поза його волею, що й повинно бути доведено в суді.
Висновки: позивач у межах розгляду справи про витребування земельних ділянок з чужого володіння на підставі ст. 388 ЦК України вправі посилатися, зокрема, на незаконність зазначеного розпорядження РДА без заявлення вимоги про визнання його недійсним, оскільки таке рішення за умови його невідповідності закону не тягне правових наслідків, на які воно спрямоване.
Ключові слова: земельні спори, віндикаційний позов
