Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 13 березня 2019 року
у справі № 532/1150/17
Цивільна юрисдикція
Щодо припинення права постійного користування у зв'язку зі смертю землекористувача
Фабула справи: ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, сільської ради, відділу Держгеокадастру, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - реєстраційна служба районного управління юстиції про визнання права власності на спадкове майно. Позовна заява мотивована тим, що після смерті його дружини ОСОБА_8 він у встановленому законом порядку звернувся до державного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, проте отримав відмову через невизначеність чіткої процедури оформлення прав засновника селянського фермерського господарства та права постійного користування земельною ділянкою у порядку спадкування за законом. Крім того, право користування спірною земельною ділянкою спадкодавцем ОСОБА_8 не зареєстровано у Державному земельному кадастрі. Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду, позов задоволено.
Мотивація касаційної скарги: ГУ Держгеокадастру вказує, що відповідно до правової позиції ВСУ, викладеної у постанові від 05.10.2016 року у справі № 181/698/14-ц, право постійного користування земельною ділянкою, що виникло у особи на підставі державного акту на право користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право.
Правова позиція Верховного Суду: земельні ділянки, надані громадянам або юридичним особам у постійне користування, перебувають у власності держави або у власності територіальної громади до переоформлення у встановленому порядку та отримання у власність. Правовою підставою набуття права власності та права користування на землю згідно зі ст. 116, 118 ЗК України є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Відповідно до ч.1 ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до ч. 2 ст. 407 ЦК України (у редакції, що діяла на час відкриття спадщини) та ч. 2 ст. 102-1 ЗК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування, крім випадків, передбачених частинами третіми цих статей. Разом з тим, у ч. 1 ст. 20 ЗУ «Про фермерське господарство» майно фермерського господарства належить йому на праві власності. Член фермерського господарства має право на отримання частки майна фермерського господарства при його ліквідації або у разі припинення членства у фермерському господарстві.
Висновки: право користування земельною ділянкою, що виникло в особи на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право.
