Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 17 вересня 2019 року
у справі № 243/2194/18
Кримінальна юрисдикція
Щодо недопустимості доказу, отриманого у порядку, не передбаченому КПК України
Фабула справи: вироком суду першої інстанції ОСОБА_1 і ОСОБА_2 визнано невинуватими у пред'явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 366 КК України та виправдано за недоведеністю вчинення кримінального правопорушення.
Апеляційний суд вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2 залишив без зміни.
Мотивація касаційної скарги: прокурор зазначає, що суд неправильно встановив фактичні обставини провадження та навів у вироку вибірковий перелік доказів, яким надав однобічну оцінку, не аналізуючи їх у сукупності з іншими, безпідставно визнав ряд доказів недопустимими. Також вказує на те, що довідка про перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності ВП «Слов'янський технікум ЛНАУ», а також акт перевірки дотримання порядку проведення розрахунків за товари (послуги) є належними доказами, оскільки слідчий не призначав ревізії або перевірки, а залучив спеціаліста для проведення дослідження вилучених документів щодо ведення касових операцій за договором з ФОП ОСОБА_3. Прокурор стверджує і те, що судово-економічна експертиза проводилася на підставі дослідження усіх матеріалів провадження, а не лише довідки про перевірку діяльності ВП «Слов'янський технікум», а тому висновок цієї експертизи є допустимим доказом.
Правова позиція Верховного Суду: щодо довідки про перевірку окремих питань фінансово-господарської діяльності ВП «Слов’янський технікум ЛНАУ» за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року, згідно з якою збитки від неоприбуткування готівки в касу технікуму в 2015-2016 роках на суму 54 192,4 грн можливо визначити за умови відсутності зазначених коштів у залишку в касі під час проведення інвентаризації в касі технікуму, суд першої інстанції встановив, що цю довідку складено Управлінням Східного офісу Держаудитслужби в на підставі листа Слідчого управління ГУНП в області, яке для проведення перевірки залучило фахівця (спеціаліста).
При дослідженні інших доказів суд обґрунтовано послався на практику Європейського суду з прав людини, який у рішеннях у справах «Балицький проти України», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» застосував різновид доктрини «плодів отруєного дерева», яка полягає в тому, що коли визнаються недопустимими не лише докази, безпосередньо отримані внаслідок порушення, а також докази, яких не були б отримано, якби не було отримано перших. Таким чином, допустимі самі по собі докази, отримані за допомогою відомостей, джерелом яких є недопустимі докази, стають недопустимими.
Так, суд не прийняв як допустимий доказ висновок судової економічної експертизи, оскільки на вирішення експерту було поставлено питання щодо підтвердження висновків, викладених у довідці про перевірку Управлінням Східного офісу Держаудитслужби окремих питань фінансово-господарської діяльності ВП «Слов’янський технікум ЛНАУ» за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року, при тому що зазначену довідку суд визнав недопустимим доказом через його отримання в порядку, не передбаченому КПК України.
Висновки: з аналізу ст.ст. 36 і 40 КПК України (в редакції Закону від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, який набрав чинності 15 липня 2015 року), ст. 71 КПК України вбачається, що оскільки прокурор та слідчий не мають повноважень призначати ревізії та перевірки, а КПК України не передбачено право або обов'язок спеціаліста встановлювати дотримання або порушення окремих питань фінансово-господарської діяльності шляхом проведення перевірки з питань, які у відповідності до ч. 1, п. 1 ч. 5 ст. 69 КПК України можуть бути предметом експертного дослідження, зазначений доказ, отриманий внаслідок такої не передбаченої цим Кодексом перевірки чи ревізії, згідно з положеннями п. 2 ч. 3 ст. 87 КПК України є недопустимим.
Ключові слова: процесуальні повноваження прокурора, повноваження слідчого, оцінка доказів, порядок призначення ревізій у кримінальному провадженні, права спеціаліста у кримінальному провадженні
