Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 19 листопада 2019 року
у справі № 689/332/18
Кримінальна юрисдикція
Щодо розмежування умисного протиправного заподіяння іншій людині середньої тяжкості тілесних ушкоджень від необережного заподіяння таких ушкоджень
Фабула справи: за вироком суду, залишеним без змін апеляційним судом, ОСОБА_1 було засуджено до покарання у виді обмеження волі: за ч. 1 ст. 122 КК України - на строк 2 роки; за ст. 128 КК України - на строк 1 рік, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів йому призначено остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік та покладено на нього виконання обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.
Мотивація касаційної скарги: прокурор вказує, що пред`явлене органами досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачення за ч. 1 ст. 122 КК України було підтверджено зібраними у справі й дослідженими в ході судового розгляду доказами, а місцевий суд не зважив на положення ст. 33 цього Кодексу і неправомірно кваліфікував дії засудженого ще й за ст. 128 КК України. На думку сторони обвинувачення, надмірна сила ударів, їх раптовість та спрямування в обличчя потерпілого, навіть після падіння останнього, свідчили про усвідомлення ОСОБА_1 суспільно небезпечного характеру своїх дій, засуджений передбачав можливість настання наслідків у виді заподіяння будь-якої шкоди здоров`ю ОСОБА_2 , а тому має відповідати за умисні фактично заподіяні середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження.
Правова позиція Верховного Суду: за нормативним визначенням умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження (ст. 122 КК України) характеризується дією або бездіяльністю у вигляді протиправного посягання на здоров`я іншої людини, наслідками у вигляді заподіяння вказаних ушкоджень й причинним зв`язком між згаданим діянням та наслідками, а з суб`єктивної сторони - умисною формою вини (прямим або непрямим умислом), коли винний усвідомлює, що може заподіяти зазначену шкоду здоров`ю потерпілого, передбачає такі наслідки і бажає або свідомо припускає їх настання (ст. 24 КК України).
Необережне середньої тяжкості тілесне ушкодження (ст. 128 КК України) характеризується аналогічними елементами об`єктивної сторони, а за суб`єктивною стороною проявляється в необережній формі вини у виді злочинної самовпевненості або злочинної недбалості, визначення яких міститься у ст. 25 КК України.
Висновки: розмежування умисного протиправного заподіяння іншій людині середньої тяжкості тілесних ушкоджень від необережного заподіяння таких ушкоджень здійснюється як за об`єктивною, так і суб`єктивною сторонами цих злочинів. Зміст інтелектуального та вольового критеріїв вини у зазначених злочинах із матеріальним складом обумовлюються усвідомленням особи характеру вчиненого діяння, передбаченням або свідомим припущенням його негативних наслідків та ставленням до них.
Ключові слова: злочини проти здоров’я, врахування форми вини, конкуренція кримінально-правових норм, відмежування суміжних злочинів
