Єдиний державний реєстр судових рішень
_______________________________________________________________________________________________________________________
Справа № 2-6099/11
Провадження № 2-і/947/14/22
УХВАЛА
08.06.2022 року Київський районний суд м. Одеси у складі:
головуючий - суддя Васильків Олена Василівна,
за участю скаржника ОСОБА_1 та його представника адвоката Вронського Сергія Валентиновича, представника приватного виконавця Зауліної Ольги Григорівни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М., -
ВСТАНОВИВ:
08.02.2022 рокудо суду звернувся боржник ОСОБА_1 зі скаргою, в якій просить:
- Визнати бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. щодо надсилання боржнику копії постанови про відкриття виконавчого провадження неправомірною.
- Визнати бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. щодо сповіщення боржника про вартість оціненого нерухомого майна у вигляді будинку АДРЕСА_1 неправомірною.
- Визнати бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. щодо сповіщення боржника про факт здійснення примусового виконання рішення суду шляхом звернення стягнення на єдине нерухоме майно неправомірною.
- Зупинити передачу на примусову реалізацію будинку АДРЕСА_1 .
- Витребувати у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. копію усіх матеріалів виконавчого провадження щодо виконання рішення Київського районного суду м. Одеси у справі №2-6099/11.
19.05.2022 року від приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. надійшов відзив на скаргу та повна копія матеріалів зведеного виконавчого провадження №64434451.
08.06.2022 року скаржник ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, в якій просить зупинити стягнення на підставі виконавчого листа №2-6099/11, виданого 13.04.2012 року Київським районним судом м. Одеси про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "Марфін Банк" боргу за кредитним договором №00005F125 від 15.08.2008 року.
В судовому засіданні скаржник ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 заяву про зупинення стягнення підтримали та просять задовольнити.
Представник приватного виконавця Зауліна О.Г. в судовому засіданні заперечує проти зупинення стягнення та посилається на те, що цивільним процесуальним законодавством та судовою практикою не передачено застосування механізмів забезпечення позову під час розгляду скарг на дії виконавців.
Представник стягувача ПАТ "Марфін Банк" до судового засідання не з`явився, повідомлявся належним чином.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При розгляді заяви суд враховує постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі №752/26606/18 від 01.03.2021 року
Вислухавши присутніхучасників справита дослідившиматеріали справи,з урахуваннямпрактики ВерховногоСуду,викладеної впостанові усправі №752/26606/18від 01.03.2021року, суд приходить до наступного.
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).
У статтях 149, 150 ЦПК України зазначені положення щодо порядку вирішення питання про забезпечення позову і способи забезпечення позову.
Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд, за заявою учасника справи, має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Разом із тим, згідно зі статтею 14 Конституції України та статтею 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.
Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).
Отже, положення статей 149-153 ЦПК України, які регламентують забезпечення позову, не можуть застосовуватися при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, державного чи приватного виконавця (статті 447-451 ЦПК України), поданої у порядку здійснення судового контролю за виконанням рішення суду, яке набрало законної сили (стягнення за яким не зупинялось) і підлягає примусовому виконанню в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».
У пункті 15 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» судам роз`яснено, що при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд не вправі вжити заходів забезпечення скарги (аналогічно забезпеченню позову) шляхом зупинення виконавчого провадження, зупинення дії оскаржуваного рішення тощо, оскільки зазначене не є повноваженнями суду, а є виключним повноваженням державного виконавця, яке може бути оскаржено до суду.
В постанові від 01.03.2021 року Верховний Суд зазначив, що повноваження судів першої та апеляційної інстанцій при вирішенні цивільних справ визначені ЦПК України, зокрема повноваження щодо вжиття заходів забезпечення позову. У ЦПК України відсутня правова норма, яка б надавала суду повноваження у порядку, передбаченому статтями 149, 150 ЦПК України, вживати заходи забезпечення скарги на дії державного виконавця шляхом зупинення реалізації майна.
Таким чином, на підставі викладеного, суд приходить до висновку, що в задоволенні заявки ОСОБА_1 щодо зупинення стягнення належить відмовити, оскільки заява безпідставна та необгрунтована.
Керуючись ст. ст. 447-450 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про забезпечення скарги шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого листа, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Повний текст ухвали суду складено 13.06.2022 року.
Суддя Васильків О.В.
