. Справа №1-85/2010
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 серпня 2010 року Рожищенський районний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Кирилюк В.Ф.
при секретарі- Міськів Л.О.
з участю прокурора - Горбача В.М.
захисників- ОСОБА_7, ОСОБА_1
розглянувши кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Ужова Рожищенського району Волинської області, жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, одруженого, на утриманні малолітня дитина, судимості не має згідно ст.89 КК України,-
- у вчиненні злочину, передбаченого ст.190 ч.2 КК України, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_2 в грудні 2009 року ввівши в оману ОСОБА_3 та зловживаючи його довірою, пообіцявши винагороду та, що обов’язки по поверненню отриманого кредиту буде виконувати він, переконав останнього укласти кредитний договір з ПАТ КБ «ПриватБанк». 11 грудня 2009 року близько 12 години в м.Луцьк по проспекту Волі,4 в приміщенні магазину «Мобілочка» ОСОБА_3 уклав кредитний договір з ПАТ КБ «ПриватБанк», згідно якого отримав кредит на суму 3 986,40 грн. на придбання телевізора марки «TV 32 PHILIPS 32 PFL5322». Після укладення кредитного договору ОСОБА_3, згідно із попередньою домовленістю, передав його ОСОБА_2, який отримав телевізор та продав його невстановленій слідством особі, а отримані грошові кошти обернув на свою користь.
В судовому засіданні ОСОБА_2 вину у пред’явленому обвинуваченні не визнав. Суду показав, що допоміг ОСОБА_3 продати куплений ним на кредитні кошти телевізор на його прохання, за що останній заплатив йому 800 грн. Інші кошти залишились ОСОБА_3 Укладав кредитний договір останній добровільно без його допомоги, повертати кредитні кошти за нього не обіцяв.
Незважаючи на те, що підсудний вину у пред’явленому обвинуваченні не визнав, його винність у заволодінні чужим майном шляхом обману та зловживання довірою стверджується зібраними та дослідженими в судовому засіданні доказами.
Так, потерпілий ОСОБА_3 суду показав, що в грудні 2009 року ОСОБА_2, з яким він недавно познайомився, попросив його отримати для нього кредит, оскільки йому необхідні кошти на лікування матері, запропонував йому свою допомогу в отриманні кредиту, придбанні та продажу товару та пообіцяв, що самостійно буде повертати банку кредитні кошти. Після оформлення ним кредитного договору в магазині «Мобілочка» по проспекту Волі в м.Луцьк, всі документи він віддав підсудному, який з його знайомим на ім’я ОСОБА_9 в іншому
магазині вирішували питання отримання телевізора. Перший внесок за телевізор в сумі 1200 грн. при оформленні кредитного договору вносив ОСОБА_2 Він в приміщення магазину, де вони мали отримати телевізор, не заходив. Відповідні документи, необхідні для придбання телевізора, які винесли з магазину йому підсудний та його знайомий, підписував на вулиці. З магазину останні вийшли з грошима замість телевізора. За його послуги ОСОБА_2 заплатив йому 200 грн. На даний час кредитні кошти банку ним повернуті повністю.
Відповідно до матеріалів кредитної справи ОСОБА_3 11.12.2009 року останнім в ПАТ КБ «ПриватБанк» отриманий кредит в сумі 3986,40 грн. на придбання телевізора марки «TV 32 PHILIPS 32 PFL5322» вартістю 4824 грн., 1200 грн. внесено в день оформлення кредитного договору як часткова оплата за телевізор, 362,40 грн. сплачені банку за рахунок кредиту при оформленні кредитного договору як одноразова винагорода за надання коштів (т.2 а.с.5-14).
Згідно оголошених в судовому засіданні показань свідка ОСОБА_4 11.12.2009 року в приміщенні магазину «Мобілочка» в м.Луцьк по проспекту Волі,4 при оформленні кредитного договору з ОСОБА_3 поряд з ним знаходився ОСОБА_2, якого остання впізнала при пред’явленні фотознімків осіб для впізнання (т.1 а.с.36-39).
При проведенні очної ставки з ОСОБА_2 ОСОБА_3 підтвердив свої показання про те, що кредит отримав на прохання підсудного, який запевнив його, що отримані кошти буде сплачувати самостійно і після продажу телевізора отримані кошти йому не повернув (т.1 а.с.91-93а).
Заборгованість за кредитним договором, укладеним з ПАТ КБ «ПриватБанк» в сумі 6438 грн. сплачена ОСОБА_3, що стверджується квитанцією від 15.06.2010 року (т.1 а.с.101).
Згідно висновку амбулаторної судово-психіатричної експертизи у ОСОБА_2 виявлялися в період, що відноситься до часу вчинення інкримінованих йому правопорушень і виявляються в даний час ознаки психічного розладу у вигляді органічного астенічного розладу в ст.нестійкої компенсації. Однак, ступінь змін зі сторони психіки не така, щоб позбавляла чи позбавляє його можливості усвідомлювати свої дії(бездіяльність) і керувати ними. Тому ОСОБА_2 слід визнати осудним. Примінення примусових заходів медичного характеру він в даний час не потребує (т.2 а.с.61,62).
Аналізуючи зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що оскільки ОСОБА_2 умисно, з корисливих мотивів, метою заволодіння чужим майном, шляхом обману та зловживання довірою заволодів чужим майном, він вчинив злочин, передбачений ст.190 ч.1 КК України.
Кваліфікуючу ознаку повторність з обвинувачення по даному епізоду слід виключити, оскільки в діях підсудного вона відсутня.
ОСОБА_2 обвинувачується також у тому, що повторно з метою введення в оману ОСОБА_5, зловживаючи довірою останнього, переконав його укласти кредитний договір, запропонувавши за ці послуги винагороду та пообіцявши, що обов’язок по погашенню кредиту буде виконувати він. 13.08.2009 року у м.Рожище по вул..Мостова,4 б в приміщенні магазину «Артем» ОСОБА_5 уклав кредитний договір з ПП ОСОБА_6, згідно якого отримав грошові кошти в сумі 4990 грн. на придбання телевізора марки «Соні», якого, за попередньою
домовленістю із ОСОБА_2, передав останньому. ОСОБА_2 продав телевізор невстановленим слідством особам, а отримані кошти обернув на свою користь.
Вказані дії підсудного кваліфіковані як шахрайство.
Дане обвинувачення за ч.2 ст.190 КК України не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні.
ОСОБА_2 як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні вину у вчиненні шахрайства не визнав. Заперечив, що зловживаючи довірою ОСОБА_5, переконав його укласти кредитний договір, запропонувавши за ці послуги винагороду та пообіцявши, що обов’язок по погашенню кредиту буде виконувати він. Суду показав, що разом із ОСОБА_5 мали намір виїхати в м.Москва на заробітки. Оскільки не мали грошей на квитки, ОСОБА_5 самостійно отримав безвідсотковий кредит на придбання телевізора в магазині «Артем», після чого вони разом завезли даний телевізор в м.Луцьк та продали його на ринку «Варшавський» незнайомим особам. При цьому 600 грн. на сплату першого внеску за телевізор надав він особисто. Після отримання грошей за проданий телевізор, ОСОБА_5 повернув йому надані ним 600 грн. та надав в борг 600 грн. на квитки в м.Москва.
Потерпілий ОСОБА_5 в судовому засіданні підтвердив, що разом із ОСОБА_2 мали намір виїхати в м.Москва на заробітки, де їх мав зустріти чоловік сестри ОСОБА_2 Суду показав, що не маючи коштів на квитки, він погодився на пропозицію останнього та отримав кредит на придбання телевізора в магазині «Артем». При цьому 600 грн. на сплату першого внеску за телевізор дійсно надав ОСОБА_2 Після чого за попередньою домовленістю між собою завезли в м.Луцьк отриманий ним телевізор, де ОСОБА_2 продав його за 2800 грн. З отриманих коштів він взяв собі 700 грн. на квитки в м.Москва та 600 грн. для повернення боргу своєму товаришу, який був разом з ним. Інші кошти залишились в підсудного. З ОСОБА_2 домовлялися, що питання повернення кредиту вирішать разом в м.Москва, коли зароблять гроші. Оскільки на заробітки не поїхав, кредит не повернув.
Згідно ст.190 КК України шахрайством визнається заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою.
З матеріалів справи, показань підсудного, потерпілого не вбачається, що ОСОБА_2 мав умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману чи зловживання довірою та вчинив протиправні дії по заволодінню майном ОСОБА_5
Крім того потерпілий оформив кредит на придбання товару, придбав даний товар і міг розпорядитися належним йому майном на свій розсуд.
Таким чином суд вважає, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 виник цивільно-правовий спір з приводу неповернутої частини коштів, що і визнають підсудний та потерпілий.
За таких обставин суд вважає, що в діях підсудного по даному епізоду відсутній склад злочину, передбаченого ст.190 КК України, тому даний епізод з обвинувачення слід виключити.
Тому суд перекваліфіковує дії підсудного ОСОБА_2 з ч.2 ст.190 КК України на ч.1 ст.190 КК України.
Обираючи вид та міру покарання підсудному, суд враховує у відповідності з
вимогами ст.65 КК України, ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного.
До обставин, які пом’якшують покарання підсудного, суд відносить, що має на утриманні малолітню дитину.
Обставин, які обтяжують покарання підсудного, немає.
Враховуючи обставини справи, особу винного, який за місцем відбуття покарання характеризується позитивно, за місцем проживання – негативно, пом’якшуючу покарання обставину, суд приходить до висновку, що підсудному слід обрати покарання в межах санкції статті, за якою притягується до кримінальної відповідальності, у виді обмеження волі.
Речові докази по справі кредитні справи позичальників ОСОБА_3, ОСОБА_8, кредитний договір ОСОБА_5, залишити при справі (т.2 а.с.1-49).
Судові витрати по справі за проведення амбулаторної судово-психіатричної експертизи на суму 400,50 грн. слід стягнути з підсудного в дохід держави (т.2 а.с.65).
Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд,-
З А С У Д И В:
ОСОБА_2 визнати винними у вчиненні злочину, передбаченого ст.190 ч.1 КК України, призначивши покарання у виді обмеження волі на строк один рік.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_2 взяття під варту змінити на підписку про невиїзд до вступу вироку в законну силу.
Звільнити ОСОБА_2 з під варти в залі судового засідання.
Строк відбуття покарання засудженому рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
Зарахувати в строк відбуття покарання строк затримання та перебування ОСОБА_2 під вартою з 26.03.2010 року по 29.03.2010 року та з 14.05.2010 року по 27.08.2010 року.
Речові докази по справі: кредитні справи ОСОБА_3, ОСОБА_8, кредитний договір ОСОБА_5, залишити при справі.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 400,50 грн. (чотириста грн. 50 коп.) судових витрат за проведення експертизи.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Волинської області через Рожищенський районний суд протягом п’ятнадцяти діб з моменту проголошення.
Суддя: /підпис/ В.Ф.Кирилюк
Оригіналу відповідає:
Суддя Рожищенського районного суду В.Ф.Кирилюк
