Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 466/9158/14-к Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/1149/22 Доповідач: ОСОБА_2
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 квітня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря - ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Львові матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 на вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 24 жовтня 2022 року щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Львова, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України,
з участю: прокурора ОСОБА_8
обвинуваченого ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
захисника - адвоката ОСОБА_7
встановила:
цим вироком ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, та призначено йому покарання у виді 14 (чотирнадцяти) років позбавлення волі.
ОСОБА_6 на підставі ст.71 КК України до покарання за даним вироком частково приєднано невідбуте покарання за вироком Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 28 липня 2014 року та остаточно призначено покарання за сукупністю вироків у виді 15 (п`ятнадцяти) років позбавлення волі.
Запобіжний захід - тримання під вартою ОСОБА_6 залишено без змін до вступу вироку в законну силу але не довше ніж на 60 днів.
Початок відбування строку покарання ОСОБА_6 ухвалено рахувати його з часу фактичного затримання 17 вересня 2014 року.
У відповідності до ч.5 ст.72 КК України ОСОБА_6 зараховано у строк покарання попереднє ув`язнення з 02 квітня 2013 року по 23 травня 2013 року, з 17 вересня 2014 року по 01 жовтня 2015 року та з 01 березня 2018 року до дня набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. Період з 02 жовтня 2015 року по 01 березня 2018 року зарахувати ОСОБА_6 у строк покарання з розрахунку день за день.
Вирішено питання з речовими доказами, судовими витратами та арештом майна.
За вироком суду, ОСОБА_6 16.09.2014 року у період часу з 19,18 год. до 22,00 год., знаходячись за місцем свого проживання - в приміщенні квартири АДРЕСА_1 , маючи умисел на вчинення вбивства ОСОБА_9 , на грунті раптово виниклих неприязних відносин, викликаних особистими стосунками ОСОБА_6 з потерпілою ОСОБА_9 , завдав множинні удари руками в голову потерпілої та в подальшому наніс їй молотком численні удари у ділянку знаходження життєво важливих органів - у голову ОСОБА_9 .
Згідно висновку судово-медичної експертизи №756/2014 від 20.10.2014 року у ОСОБА_9 виявлені такі тілесні ушкодження: синці в навколо орбітальних ділянках обох очей, садна на лівій щоці, 2 синці у ділянці нижньої щелепи справа, синець на зап`ясті лівої руки на рівні середньої треті передпліччя, синці на обох ліктях і на тильній поверхні в проекції вказівного пальця правої руки, садно на правому лікті, які відносяться до легких тілесних ушкоджень та відкрита черепно-мозкова травма, яка виразилась розтрощенням кісток склепіння та основи черепа, множинними забійними ранами м`яких покровів голови в тім`яно-потиличних ділянках голови, забоєм головного мозку з крововиливом під оболонки та в речовину головного мозку з проривом крові в шлуночкову систему мозку, що призвело до набряку головного мозку і смерті. Травма голови у ОСОБА_9 має ознаки тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки для життя на момент її спричинення і перебуває в прямому причинному зв`язку з настанням її смерті.
У подальшому, ОСОБА_6 , з метою приховання слідів злочину, зв`язав руки потерпілої білим ізоляційним дротом, а ноги білою шнурівкою та загорнув тіло ОСОБА_9 у покривало. Того ж дня, близько 23 год., після повернення додому брата ОСОБА_10 , ОСОБА_6 залучивши останнього, разом з ним виніс з приміщення квартири АДРЕСА_1 покривало із загорнутим у нього тілом ОСОБА_9 до сміттєвого баку на АДРЕСА_3 , де, витягнувши із покривала тіло потерпілої, залишили його на місці.
Не погоджуючись із даним вироком, обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник - адвокат ОСОБА_7 подали апеляційні скарги.
Адвокат ОСОБА_7 в апеляційній скарзі та в доповненнях до апеляційної скарги просить, вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 24.10.2022 щодо ОСОБА_6 скасувати, а кримінальне провадження щодо нього закрити на підставі п.3 ч.1 ст.284 КПК України у зв`язку із невстановленням достатніх доказів для доведення його винуватості в суді та вичерпанням можливостей їх отримання. Також просить повторно дослідити протокол обшуку житла обвинуваченого від 18.09.2014; протокол затримання ОСОБА_6 від 18.09.21014; журнал судового засідання від 09.10.2014 та інші матеріали кримінального провадження на предмет наявності у слідчих повноважень проводити відповідні слідчі дії.
В обґрунтування апеляційних вимог адвокат зазначає, що суд першої інстанції помилково визнав допустимим доказом протокол обшуку від 18.09.2014, оскільки такий проведений слідчим, якому ухвалою слідчого судді не надавався дозвіл на його проведення. Стверджує, що в матеріалах справи даного кримінального провадження взагалі відсутня постанова про призначення конкретного слідчого, відповідно не можливо встановити хто із слідчих був уповноважений проводити слідчі дії (у тому числі обшук житла обвинуваченого) та вказаний процесуальний документ не відкривався стороні захисту.
Окрім того, зазначає, що суд безпідставно визнав допустимим доказом журнал судового засідання від 09.10.2014, на якому відбувався допит свідка ОСОБА_10 , оскільки вказаний допит був проведений за відсутності обвинуваченого та без його належного повідомлення, тобто з порушенням права обвинуваченого на перехресний допит, що відповідно до п.5 ч.2 ст.87 КПК України є підставою для визнання показань свідка недопустимим доказом.
Також вважає, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання сторони захисту про визнання недопустимим доказом протокол затримання ОСОБА_6 від 18.09.2014р., оскільки обвинувачений був затриманий не під час вчинення злочину і не безпосередньо після його вчинення, а більш ніж через добу з моменту вчинення інкримінованого йому діяння і на значній відстані від місця його вчинення, а тому підстав для його затримання в порядку ст.208 КПК України не було.
На його переконання затримання ОСОБА_6 могло здійснюватись виключно на підставі ст.191 КПК України , тобто на підставі ухвали слідчого судді про дозвіл на затримання з метою приводу.
Вважає, що оскільки в матеріалах справи відсутня постанова про визначення групи слідчих та беручи до уваги, що така не відкривалась стороні захисту в порядку ст.290 КПК України та не значиться у протоколі надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 16.12.2014, а відтак на його думку слід визнати недопустимими усі надані стороною обвинувачення докази, як такі що зібрані не уповноваженими на те особами.
Обвинувачений ОСОБА_6 в апеляційній скарзі просить скасувати вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 24.10.2022 щодо нього.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що висновки суду про доведеність його винуватості ґрунтуються на недопустимих доказах. Обвинувачений вказує на допущені, на його думку, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, щодо безпосередності дослідження та оцінки доказів у справі.
При апеляційному розгляді справи обвинувачений та його захисник підтримали подані апеляційні скарги, з наведених у ній мотивів, та просили такі задоволити.
Прокурор заперечив апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника, з огляду на безпідставність таких, просив залишити без змін оскаржуваний вирок.
Заслухавши доповідача, пояснення присутніх учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Колегія суддів вважає, що дані вимоги закону судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного вироку щодо ОСОБА_6 дотримані.
Вирок суду ухвалений на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом першої інстанції відповідно до ст. 94 КПК України в їх сукупності, з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. У вироку суду наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини кримінального провадження, навівши такі у вироку, та прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у діях обвинуваченого ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Дані обставини підтверджуються наявними у матеріалах кримінального провадження доказами, яким суд першої інстанції надав належну правову оцінку та вірно взяв до уваги, обґрунтувавши своє рішення.
Незважаючи на заперечення обвинуваченим ОСОБА_6 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, його вина підтверджується сукупністю досліджених у судовому засіданні суду першої інстанції доказів, яким суд дав належну оцінку й навів у вироку, а саме:
- показаннями потерпілої ОСОБА_11 яка в судовому засіданні першої інстанції серед іншого пояснила, що 16.09.2014 року її донька ОСОБА_9 поїхала завезти братові на роботу на обід канапки. Подзвонила і сказала, що поїде до подруги, повернеться коло 17.00год. і готуватиме вечерю. Близько 18.00год. донька зателефонувала і сказала що прийде додому за годину. Після цього вона дзвонила дочці декілька разів, однак телефон не відповідав. На дзвінок близько 20.00 год. відповів чоловік, який жіночим голосом сказав «скоро буду». Після цього на дзвінки ніхто не відповідав. Вона цілий вечір обдзвонювала всіх знайомих. Зранку їм у морзі сказали, що є тіло по описам схоже на їхню доньку та потрібно приїхати на впізнання. Чоловік та зять опізнали ОСОБА_12 , її тіло було дуже понівечене в неї були зламані та викручені пальці, синці на обличчі та тілі, обдерта шкіра. Їй невідомо чому її донька поїхала додому до ОСОБА_6 . Потерпіла повідомила, що ОСОБА_6 вона раніше не знала, але почувши його голос, впевнена, що саме він відповідав з телефону доньки близько 20.00год.
-показаннями потерпілого ОСОБА_13 , який в судовому засіданні пояснив, що 16.09.2014 року ввечері йому зателефонувала дружина та сказала, що не може знайти дочки. Йому не було відомо ні в чому вона була одягнута, ні куди саме вона пішла. Наступного дня вранці він повернувся до м.Львова та намагався знайти доньку, однак це не вдалось. Обдзвонювали лікарні, морги, їм повідомили, що в моргу є тіло, по описах схоже на їх доньку. Приїхавши в морг з зятем, він одразу впізнав доньку ОСОБА_9 , на її тілі було дуже багато ушкоджень, на голові великий набряк, багато синців та побоїв на обличчі та руках, вона була без одягу та прикрас. Зазначив, що вони з дружиною проживали в квартирі АДРЕСА_4 з донькою, зятем та сином.
-показаннями свідка ОСОБА_14 , який, в судовому засіданні пояснив, що 16.09.2014 року він зранку поїхав на роботу. Його сестра ОСОБА_9 залишилась вдома. В обід вона приїхала до нього на роботу на АДРЕСА_5 та залишила йому обід. В той час він був на іншому об`єкті. Ввечері, коли він повернувся додому, мати повідомила про те, що ОСОБА_12 не повернулась додому і не відповідає на її дзвінки. Вони намагались знайти її самостійно. Зранку наступного дня опізнали тіло ОСОБА_9 в морзі. Стосунки в нього зі сестрою були дуже хороші, він знав її подруг. Про ОСОБА_6 від сестри ніколи не чув.
-показаннями свідка ОСОБА_15 , анкетні дані якої змінені, яка будучи допитаною за допомогою технічних засобів в судовому засіданні першої інстанції в іншому приміщенні та зі зміною голосу, пояснила, що 16.09.2014 року близько 14.00 год. вона гуляла з дитиною в дворі поблизу будинків АДРЕСА_6 та зустріла ОСОБА_6 , який йшов разом з дівчиною. Вони пройшли повз неї на відстані 10-20 кроків, весело розмовляли між собою. Дівчина з якою йшов ОСОБА_6 була високого зросту, середньої тілобудови з прямим, світлим волоссям, одягнута в спортивний костюм. Вони разом зайшли в перший під`їзд будинку АДРЕСА_6 , де живе ОСОБА_6 . За 5-10 хвилин побачила, що ОСОБА_6 з цією дівчиною курили на балконі квартири ОСОБА_6 , вони розмовляли, згодом зайшли в кімнату. Більше нічого в той день вона не бачила. На майданчику з дитиною вона пробула приблизно до 15,00год. і пішла додому. Наступного дня від сусідів їй стало відомо про те, що біля ЗСШ №30 знайшли труп жінки. На досудовому слідстві їй показували фотографії знайденої жінки, по спортивному костюму вона опізнала її як дівчину, котру бачила напередодні з ОСОБА_6
-показаннями свідка ОСОБА_16 , який в місцевому суді пояснив, що проживає в одному під`їзді з ОСОБА_6 16.09.2014 року в обідню пору він виносив сміття з квартири і потім стояв під під`їздом будинку коло вінка обвинуваченого. З квартири ОСОБА_6 голосно лунала музика, було чути розмову. Вже на ранок наступного дня під будинком були працівники поліції, які повідомили про те, що біля школи коло смітників знайшли тіло жінки. Вийшовши на вулицю, побачив тіло жінки, яке лежало поблизу смітників, зі зв`язаними руками, ногами, розбитою головою, закривавленим волоссям. Про обставини вбивства йому нічого невідомо.
-показаннями свідка ОСОБА_17 , яка дала показання про те, що працює оператором теплового пункту ЛМКП «Львівтеплоенерго». 17.09.2014 року близько 07.00 год. ранку вона проводила обхід теплового пункту. Проходячи біля будинку на вул. Мазепи у м.Львові неподалік від смітників побачила тіло жінки, яка лежала одягнута в спортивний костюм та шкарпетки, руки були зв`язані і підняті догори, все волосся в крові. Вона викликала швидку медичну допомогу і залишалася на місці до її приїзду. Про обставини вбивства їй нічого не відомо.
-показаннями свідка ОСОБА_18 , яка працює двірником ЗСШ №30, дала показання про те, що 17.09.2014 року вона прийшла на роботу. О 07.00 год. до неї підійшов мужчина та сказав, що біля будинку на АДРЕСА_3 неподалік від смітників лежить труп жінки. Вона з цим чоловіком підійшла на вказане ним місце та побачила, що лежить жінка в спортивному костюмі, вся побита, в синцях, із розбитою на потилиці головою, в неї були зв`язані за головою руки та зв`язані ноги. Після побаченого вони викликали міліцію та швидку. Про обставини вбивства їй нічого не відомо, з обвинуваченим вона не знайома, знає лише його брата ОСОБА_10
-показаннями свідка ОСОБА_10 , який будучи допитаним слідчим суддею Галицького районного суду м. Львова в порядку ст.225 КПК України, пояснив, що проживає в квартирі АДРЕСА_1 з братом ОСОБА_6 . Офіційно не працює, отримує тимчасові заробітки як вантажник, виносить людям меблі, сміття. 16 вересня 2014 року він вийшов з дому приблизно о 10,00год. і повернувся близько 21.00 год. Брата ОСОБА_6 на той час не було вдома, повернувся він через 30 хвилин чи одну годину. Згодом брат ОСОБА_6 попросив допомогти винести сміття. Вони з братом винесли з квартири якийсь згорток і занесли його до смітників біля школи. Що було в згортку він не знає.
Показання потерпілої та свідків, є чіткими, послідовними і не викликають сумнівів у їх достовірності, так як узгоджуються з іншими доказами у кримінальному провадженні, а саме: даними протоколу огляду місця події від 17 вересня 2014 року, зі схемою та фото таблицею до нього; протоколом огляду трупа від 17.09.2014 року з фототаблицею до нього (т.1 а.с. 53-60); протокол огляду місця події від 17 вересня 2014 року, з фототаблицею до нього (Т-1 а.с.68-83), протоколом обшуку та від 18 вересня 2014 року, з фототаблицею до нього (т. 1 а.с.85-102), висновками судово-медичних експертиз №756/2014 від 20.10.2014 року, №322/2014-мк від 25.11.2014 року, №267/2014-мк від 17.10.2014 року, висновками молекулярно-генетичних експертиз №10/441 від 17.11.2014 року, №10/442 від 17.11.2014 року, №10/443 від 17.11.2014 року та висновками судово-медичних експертиз №371/2014ц від 28.10.2014 року, №373/2014 ц від 28.10.2014 року, №365/2014 від 27.11.2014 року, №364/2014 від 20.10.2014 року, №373/2014 ц від 28.10.2014 року, з яких вбачається, що у вирізках з наданих на дослідження фрагментів шпалер, у слідах на фрагменті паркетного покриття (коридору, біля туалету, кімнати), фрагменті штори, покривалі вилучених з квартири ОСОБА_6 , зіскобах зі стіни біля електрощитової, виявлено кров та клітини особи жіночої статі, що найбільш імовірно походять від трупа ОСОБА_9 та іншими доказами, зміст яких детально відтворено у вироку.
Аналізуючи усі вищевказані докази, колегія суддів приходить до висновку про їх належність та допустимість, вважаючи їх такими, що підтверджують вчинення обвинуваченим ОСОБА_6 інкримінованого йому кримінального правопорушення. Будь-яких процесуальних порушень при збиранні, дослідженні та оцінці вказаних доказів, які б ставили під сумнів правильність висновків суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, колегія суддів не вбачає.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції у зв`язку з їх обґрунтованістю, мотиви, з яких були прийняті вказані рішення, докладно, логічно та переконливо викладено в оскаржуваному вироку, а доводи апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника їх не спростовують.
Таким чином, органом досудового слідства та судом першої інстанції дії ОСОБА_6 , за вищевказаними обставинами, відповідають кваліфікації за ч.1 ст.115 КК України.
Доводи апелянтів про недопустимість доказів у кримінальному провадженні були ретельно перевірені судом першої інстанції, оскільки під час судового розгляду захисник та обвинувачений вказували на порушення вимог кримінального процесуального закону під час досудового розслідування.
Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення (ст. 86 КПК).
Стаття 87 КПК чітко визначає, що недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Щодо доводів апеляційної скарги сторони захисту про недопустимість як доказу протоколу обшуку житла обвинуваченого та похідних від нього доказів, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м.Львова від 18.09.2014 надано дозвіл слідчому СВ Шевченківського РВ ЛМУ ГУМВС у Львівській області ОСОБА_19 на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_6 . (т.1 а.с.84).
Разом з тим, з протоколу обшуку від 18.09.2014 вбачається, що на титульному аркуші бланку протоколу в друкованій його частині вказано прізвище слідчого Шевченківського РВ ЛМУ ГУМВС у Львівській області ОСОБА_20 (т.1 а.с. 85-89).
На переконання колегії суддів те, що на титульному аркуші бланку протоколу в друкованій його частині вказано прізвище слідчого Шевченківського РВ ЛМУ ГУМВС у Львівській області ОСОБА_20 є явною опискою, оскільки проведення такого обшуку саме слідчим ОСОБА_19 , підтверджено відповідною рукописною вказівкою про це в кінці протоколу та підписом самого слідчого.
Відтак, суд першої інстанції, правильно зазначив, що наявність цієї описки не може слугувати підставою для висновку про проведення вказаної слідчої дії не уповноваженою на те особою та про недопустимість цього доказу.
Щодо доводів апеляційної скарги захисника про недопустимість як доказу протоколу затримання ОСОБА_6 від 18 вересня 2014 року, оскільки останній був затриманий не під час вчинення злочину і не безпосередньо після його вчинення, а більш ніж через добу (26 годин), то колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 176 КПК затримання є тимчасовим запобіжним заходом, яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно зі ст. 207 КПК ніхто не може бути затриманий без ухвали слідчого судді, суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Як зазначено в ст. 208 КПК, уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках: якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення; якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, у тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин; якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого корупційного злочину, віднесеного законом до підслідності Національного антикорупційного бюро України.
За приписами ч. 4 ст. 208 КПК уповноважена службова особа, що здійснила затримання особи, повинна негайно повідомити затриманому зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, а також роз`яснити право мати захисника, отримувати медичну допомогу, давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти нього, негайно повідомити інших осіб про його затримання і місце перебування відповідно до положень ст. 213 цього Кодексу, вимагати перевірку обґрунтованості затримання та інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_6 було затримано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК та при його затриманні слідчим було дотримано вимоги, передбачені ст. 208 КПК, про що відповідно до приписів ч. 5 зазначеної норми складено протокол від 18 вересня 2014року (т.1 а.с.167). Будь-яких клопотань, заяв чи скарг ОСОБА_6 не заявляв.
На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, обґрунтовано визнав допустимим доказом протокол затримання ОСОБА_6 від 18.09.2014, оскільки, як було встановлено судом, труп ОСОБА_9 було виявлено близько 07.00 год. 17.09.2014р. і в цей же день було проведено допити цілого ряду свідків, в тому числі і ОСОБА_10 та 17.09.2014р. в останнього у відділенні поліції було відібрано низку взірців біологічних речовин.
Протокол про затримання ОСОБА_6 складено 18.09.2014р. о 00:05год., а відтак за короткий проміжок після виявлення злочину, сукупність очевидних обставин вказувала на те, що злочин скоєно саме ОСОБА_6 .
Разом з цим, колегія суддів акцентує увагу на тому, що затримання в порядку статей 207 або 208КПК України, за визначенням, є несподіваною для його учасників подією. Оскільки закон надає органам правопорядку повноваження за певних умов проводити затримання без попереднього судового дозволу, це означає, що законодавець визнає непередбачуваність обставин, які зумовлюють таке затримання.
З урахуванням наведених обставин, колегія суддів вважає безпідставними доводи захисника про недопустимість як доказу протоколу затримання від 18.09.2014 року.
Окрім того, на думку апеляційного суду, судом першої інстанції вжито усіх необхідних заходів для забезпечення явки свідка ОСОБА_10 у судове засідання та, зважаючи на необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про можливість взяти до уваги показання свідка ОСОБА_10 , отримані під час допиту слідчим суддею в порядку ст. 225 КПК України.
При цьому, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційній суд, обґрунтовано визнав цей доказ допустимим з огляду на те, що присутність захисника ОСОБА_21 , який здійснював захист інтересів ОСОБА_6 та слідчого при допиті свідка ОСОБА_10 свідчить про забезпечення участі сторін кримінального провадження при проведенні цієї слідчої дії. Обґрунтованість проведення такого допиту мотивована тим, що ОСОБА_10 є рідним братом ОСОБА_6 у зв`язку з чим на свідка може чинитися тиск з сторони близьких родичів.
Щодо стенограми до протоколу допиту свідка ОСОБА_10 , то така не розцінювалася судом першої інстанції в якості доказу і не приймалася до уваги.
Посилання захисника щодо недопустимості усіх наданих стороною обвинувачення доказів, виходячи з відсутності в матеріалах кримінального провадження постанови про призначення групи слідчих у даному кримінальному провадженні, суд правильно взяв до уваги ту обставину, що в матеріалах кримінального провадження є витяги з ЄРДР, у яких зазначено слідчих та прокурорів, уповноважених на здійснення досудового розслідування в цьому кримінальному провадженні (т.1 а.с.1.2.3.4). Про те, що відповідне процесуальне рішення про створення слідчої групи приймалося 17.09.2014р. свідчить наявний в реєстрі матеріалів досудового розслідування запис.
Окрім того, слід звернути на те, що як вбачається із матеріалів кримінального провадження, всі долучені прокурором письмові документи та матеріали були досліджені судом першої інстанції. При цьому сторона захисту не була позбавлена можливості заявити клопотання про витребування постанови про призначення групи слідчих, а також будь-яких інших процесуальних документів, які вважала за необхідне дослідити під час судового розгляду. Свої заперечення з приводу відсутності відповідної постанови захисник висловив лише в судових дебатах.
Щодо інших доводів апеляційних скарг, які, на думку апелянтів, є підставами для скасування вироку суду, колегія суддів з урахуванням позиції Європейського суду з прав людини, приймаючи до уваги, що решта доводів апеляційних скарг є похідними від проаналізованих вище, а також є явно такими, що не можуть свідчити про незаконність судового рішення, не дає таким доводам окремої оцінки.
Таким чином, колегія суддів вважає, що докази винуватості ОСОБА_6 за пред`явленим обвинуваченням за ч.1 ст.115 КК України перевірені судом та згідно зі ст. 94 КПК України належним чином оцінені з точки зору їх допустимості, належності, достовірності та достатності.
Істотних порушень вимог КПК України при розгляді даного провадження колегією суддів не встановлено, та інших переконливих доводів апеляційних скарг, які б безумовно спростовували висновки суду та були підставою для скасування або зміни вироку, апелянтами не наведено і при розгляді апеляційних скарг не встановлено.
Щодо вимог сторони захисту про повторне дослідження доказів, то колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення таких вимог, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 404 КПК України, за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, натомість, захисником в апеляційній скарзі не наведено доводів, з яких він вважає, що наявні в матеріалах кримінального провадження докази були досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями.
В ході апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення, колегією суддів будь-яких порушень кримінального процесуального законодавства України при дослідженні доказів з боку місцевого суду під час судового провадження, не встановлено.
Сама по собі незгода захисника із висновками суду, зробленим на підставі досліджених доказів, не може бути безумовною підставою для повторного дослідження тих самих доказів апеляційним судом за відсутності обставин, передбачених ч. 3 ст. 404 КПК України.
Що стосується призначеного обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, то судом першої інстанції були в повній мірі дотримані вимогист.50,65КК України, враховано ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12КК України відноситься до категорії особливо тяжкого злочину, дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно та відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.
У сукупності наведених обставин, колегія суддів вважає обґрунтованим призначення судом першої інстанції покарання ОСОБА_6 оскільки призначене обвинуваченому покарання є не тільки справедливим, але й необхідним і достатнім для його виправлення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне вирок районного суду залишити без змін, а апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419 КПК, колегія суддів
постановила:
апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 , залишити без задоволення, а вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 24 жовтня 2022 року щодо ОСОБА_6 , без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, у той самий строк з дня отримання копії ухвали.
Головуючий:
Судді:
