КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"06" жовтня 2015 р. Справа№ 10/2180
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Разіної Т.І.
суддів: Доманської М.Л.
Пантелієнка В.О.
за участю представників сторін:
арбітражний керуючий Ноговський І.Л.;
від УПФ України в м. Сміла: не з'явився;
арбітражний керуючий Іванюк О.М. (ухвала господарського суду Черкаської області від 21.08.2015 у справі № 10/2180): не з'явився;
від представник ПАТ «Черкасиобленерго»: Легкий Т.І., дов. № 5720/09-03 від 08.09.2015;
від Міністерства економічного розвитку і торгівлі України: Коваленко О.М., дов. № 2432-03/19 від 22.01.2015;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу арбітражного керуючого Ноговського Ігоря Леонідовича на ухвалу господарського суду Черкаської області від 06.08.2015
за результатами розгляду клопотання заявника ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Ноговського І.Л. про продовження строку ліквідаційної процедури та його повноважень у справі № 10/2180 (суддя Хабазня Ю.А.)
за заявою управління Пенсійного фонду України в м. Сміла, м. Сміла Черкаської області
до боржника державного підприємства «Машинобудівний завод «Оризон», м. Сміла Черкаської області
про визнання банкрутом
ВСТАНОВИВ:
Управління Пенсійного фонду України в м. Сміла звернулось до господарського суду Черкаської області з заявою про визнання банкрутом державного підприємства «Машинобудівний завод «Оризон», оскільки останнє неспроможне сплатити борг.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 31.08.2009 порушено провадження у справі №10/2180.
Постановою господарського суду Черкаської області від 23.10.2012 боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Хоменка О.А.
Ухвалою суду від 13.05.2014, зокрема, припинено повноваження арбітражного керуючого Хоменка О.А., ліквідатором банкрута призначено Ноговського І.Л.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2014 ухвалу господарського суду Черкаської області від 13.05.2014 у справі №10/2180 залишено без змін.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 06.08.2015 у справі № 10/2180 установлено строк завершення ліквідаційної процедури до 23 жовтня 2015 року; усунуто арбітражного керуючого Ноговського І.Л., призначеного ухвалою суду від 13.05.2014 ліквідатором банкрута, від виконання обов'язків останнього, та зобов'язано останнього виконувати ці обов'язки до призначення судом іншого ліквідатора банкрута; зобов'язано голову комітету кредиторів у триденний термін скликати збори комітету кредиторів за місцезнаходженням боржника, на розгляд яких внести питання про кандидатуру арбітражного керуючого для призначення ліквідатором банкрута у цій справі; зобов'язано комітет кредиторів до 21 серпня 2015 року надати суду пропозицію про кандидатуру арбітражного керуючого на посаду ліквідатора банкрута. Звернуто увагу комітету кредиторів, що у разі ненадання такої кандидатури до установленого строку суд визначить особу арбітражного керуючого самостійно; зобов'язано арбітражного керуючого Ноговського І.Л. підготувати документи та матеріальні цінності для передачі в установленому порядку новому ліквідатору банкрута (т. 8, а.с. 278-285).
Дана ухвала мотивована неналежним виконанням арбітражним керуючим Ноговським І.Л. обов'язків ліквідатора боржника.
При цьому, місцевий господарський суд керувався абз.2, 4, 5, 13, 14 і 15 ч.2 ст.41, ч.1 ст.42, п.1 абз.2 ч.3 ст.114 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст. ст. 4-1, 4-5, 53 Господарського процесуального кодексу України.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, арбітражний керуючий Ноговський Ігор Леонідович звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Черкаської області від 06.08.2015 у справі № 10/2180 в частині усунення арбітражного керуючого Ноговського І.Л. від виконання обов'язків ліквідатора у зв'язку з неналежним виконанням покладених на нього обов'язків та направити справу на новий судовий розгляд.
Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права. Скаржник в апеляційній скарзі також зазначає, що судом першої інстанції проведено неповну роботу з матеріалами справи, оскільки всі зауваження щодо роботи ліквідатора Ноговського І.Л. спростовуються матеріалами справи, в яких містяться: звіт попередніх ліквідаторів боржника - БогомазоваП.С., Коваля С.А., Хоменка О.А. на 185 аркушах, відповідь Держаного реєстратора від 18.12.2014 про орган управління боржником, довідка бухгалтера підприємства - банкрута про надання інформації суду про рахунки підприємства та рух коштів у вигляді таблиці, акт інвентаризації від 28.05.2014, акт проведення поточної інвентаризації від 15.01.2015. Данні документи надавалися як на вимогу суду так і з власної ініціативи ліквідатора. Крім того, саме за клопотанням ліквідатора було визначено організатора аукціону, а тому безпідставними є звинувачення місцевого господарського суду про необізнаність ліквідатора щодо порядку проведення аукціону. Скаржник також вважає безпідставним звинувачення його судом першої інстанції в затягуванні вирішення спору в зв'язку неявкою ліквідатора в судове засідання особисто, оскільки останнім було направлено свого повноважного представника.
В судовому засідання арбітражний керуючий Ноговський І.Л. підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги і просив суд задовольнити її, з підстав зазначених в апеляційній скарзі.
Представник ПАТ «Черкасиобленерго» підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги і просив суд задовольнити її, з підстав зазначених в апеляційній скарзі.
Представник Міністерства економічного розвитку і торгівлі України заперечив вимоги апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін.
Інші учасники провадження у справі не надали відзиви на апеляційну скаргу, повноважних представників в судове засідання апеляційної інстанції не направили, причини неявки суду не повідомили. Враховуючи, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення про час та місце розгляду справи та обмеження процесуального строку розгляду скарг на ухвали місцевих господарських судів, Київський апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представників відповідних кредиторів та учасників провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
В даному випадку, відповідно до приписів розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» застосовуються норми цього Закону в редакції від 14.05.1992 року в редакції від 30.06.1999 року, що діяла до 19.01.2013 (далі по тексту - Закон).
Згідно ч. 1 ст. 5 Закону провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Згідно ч. 5 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
Статтею 4-3 ГПК України визначено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний суд за наявними в матеріалах справи і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом. Якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Апеляційний суд, дослідивши доводи апеляційної скарги в частині порушення судом першої інстанції норм матеріального права, прийшов до висновку, що твердження скаржника є необґрунтованими. Даний висновок суду ґрунтується на наступному. Відповідно до ч. 6 ст. 3-1 Закону при реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.
Частина 5 зазначеної статті встановлює, що арбітражний керуючий зобов'язаний: здійснювати заходи щодо захисту майна боржника; аналізувати фінансову, господарську та інвестиційну діяльність боржника, його становище на ринках; в порядку, установленому законодавством, надавати державному органу з питань банкрутства інформацію, необхідну для ведення Єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство; виконувати інші повноваження, передбачені цим Законом.
При цьому відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту; має право отримувати кредит для виплати вихідної допомоги працівникам, що звільняються внаслідок ліквідації банкрута, який відшкодовується в першу чергу згідно зі статтею 31 цього Закону за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута; з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю. Виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута провадиться ліквідатором у першу чергу за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута або отриманого для цієї мети кредиту; заявляє в установленому порядку заперечення по заявлених до боржника вимогах поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство, і є неоплаченими; з підстав, передбачених ч. 10 ст. 17 цього Закону, подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; передає у встановленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових документів підлягають обов'язковому зберіганню; реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом; повідомляє про своє призначення державний орган з питань банкрутства в десятиденний строк з дня прийняття рішення господарським судом та надає державному органу з питань банкрутства інформацію для ведення єдиної бази даних щодо підприємств-банкрутів; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.
Як вбачається з матеріалів справи ліквідаційна процедура ДП «Машинобудівний завод Оризон» триває введена постановою від 23.10.2012, при цьому, арбітражного керуючого Ноговського І.Л. призначено ліквідатором банкрута 13.05.2014, тобто він виконує свої повноваження протягом 1 року в той час, як сама процедура ліквідації триває - 3 роки.
В зв'язку з тривалістю ліквідаційної процедури у даній справі судом першої інстанції було зобов'язано арбітражного керуючого Ноговського І.Л. ухвалою від 30.12.2014 № 1, подати суду повний звіт про проведення ліквідаційної процедури (із зазначенням вчинених ліквідаторами банкрута дій, фактів, доказів), хронологічний перелік вчинених арбітражним керуючим Ноговським І.Л. дій з дня свого призначення з посиланням на докази.
Однак, ліквідатором банкрута надано "звіт про проведену роботу станом на 02.06.2015" (а.с.32-33, 219-220 т.7) на півтора аркушах про вчинені ним за рік дії з 13.05.2014, який не є повним змістовним та таким, що містить інформацію стосовно дій здійснених впродовж всієї процедури банкрутства підприємства.
Відповідно до матеріалів справи апеляційний суд вважає правомірним висновок суду, що дане порушення не було усунено арбітражним керуючим протягом півтора місяця між засіданнями 11.06.2015 та 06.08.2015.
Колегія суддів не приймає як підставу для визнання вищенаведеного висновку суду першої інстанції таким, що не відповідає дійсним обставинам справи, твердження скаржника стосовно наявності у справі повного звіту проведеної роботи в ліквідаційній процедурі, що міститься в матеріалах справи, оскільки на час винесення оскаржуваної ухвали арбітражним керуючим Ноговським І.Л. подано не завірені ним та неналежно оформлені документи тобто такі, що не містять підпису (а.с.48-242 т.8), а тому не можуть розглядатися судом, як належні та допустимі докази підтверджуючі певні обставини.
Крім того, проаналізувавши звіти (пояснення) арбітражного керуючого Ноговського І.Л., колегією суддів встановлено, що вони не містять інформації, яка повинна бути доказово обґрунтована щодо встановлення наступних обставини чи вчинення наступних дій.
Так, зокрема арбітражним керуючим Ноговським І.Л. не надано інформації про інвентаризацію майна в установленому порядку і про його вартість (належний акт інвентаризації майна боржника, складений в установленому порядку, у справі відсутній). Проведена ліквідатором банкрута інвентаризація є частковою і стосується лише нерухомого майна, оскільки до дня винесення оскаржуваної ухвали матеріали справи містять лише акт інвентаризації лише нерухомого майна (а.с.222-224, 231-233 т.7, станом на 15.01.2015). Відомості ж про інвентаризацію рухомого майна надані представником ліквідатора лише 11.06.2015 тобто до останнього судового засідання (а.с.3-9 т.8 станом на 28.05.2014).
Відповідно до матеріалів справи ліквідатором надано лише висновок (витяг) від 25.05.2015 (а.с.226 т.7) з оцінки майна, який стосується лише нерухомого майна.
Таким чином відсутність повної і належної оцінки майна (тобто усіх активів) не дає можливості забезпечити його реалізацію в порядку, установленому ч. 1 ст. 30 Закону, згідно з якою інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута.
Доводи арбітражного керуючого Ноговського І.Л. про належність проведення оцінки майна у зв'язку з відсутністю іншого майна не приймаються апеляційним суд до уваги та відхиляються, оскільки обов'язок проведення такої оцінки передбачено Законом (абз.3 ч.1 ст.25 Закону), а інвентаризації підлягають не лише рухоме та нерухоме майно, а й інші активи (ч.1 ст.26 Закону).
Арбітражним керуючим Ноговським І.Л. не надано місцевому господарському суду, оскільки відсутня в матеріалах справи така інформація: про рух коштів на рахунках боржника до порушення провадження у справі про банкрутство та під час діяльності попередніх ліквідаторів банкрута; про наявну заборгованість по заробітній платі; про обставини, які стосуються надання боржнику землі, використання, отримання орендної плати за суборенду, сплати плати за землю, відчуження тощо; про наявність/відсутність, стягнення чи списання дебіторської заборгованості; про прийняття належним чином документів, передачу документів банкрута у архівні установи чи підготовку до їх передачі.
Так, в матеріалах справи міститься наданий арбітражним керуючим Ноговським І.Л. акт приймання передачі документів від 23.05.2015 (а.с.227 т.7), однак, будь-яких висновків про те, чи усі документи прийняті, та про те, які причини відсутності решти документів, у поясненнях ліквідатора відсутні. Які саме конкретні документи передані та їх кількість ліквідатором невідомо, що є порушенням вимог ч. 2 ст. 10 Закону України від 16.07.1996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.6 і 7 Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 02 вересня 2014 року N 879 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 жовтня 2014 року за № 1365/26142.
Не надано також арбітражним керуючим Ноговським І.Л. відомостей про аналіз фінансово-господарської діяльності боржника (виходячи з обставин часу заснування, реорганізацій, поданої державним органам фінансової звітності, руху коштів на рахунках, вивчення первинної бухгалтерської документації, документів про права на активи, даних інвентаризації тощо) та причини виникнення неплатоспроможності. З наведеного вбачається, що ліквідатор банкрута такий аналіз ним взагалі не проводився.
У поясненнях і звітах арбітражного керуючого Ноговського І.Л відсутні відомості про направлення запитів та про отримання інформації від державних органів: державної виконавчої служби - про виконавчі провадження про стягнення з боржника чи на користь боржника; податкового органу - про рахунки боржника, про діяльність згідно з поданою звітністю; статистики - про подання фінансової звітності та відображені в них відомості щодо активів боржника; державного реєстратора - про наявність структурних підрозділів, про утворення, реорганізації боржника; ДП «Інформаційний центр» Мін'юсту України - стосовно отримання витягів з державних реєстрів щодо нерухомого та рухомого майна, обтяжень, прав власності, правочинів; органів земельних ресурсів - про наявність земельних ділянок у власності, про укладення та розірвання договорів оренди землі.
Інформація щодо з'ясування питання із землею арбітражним керуючим Ноговським І.Л не надано і в апеляційному суді.
Крім того відповідно до матеріалів справи ухвалами місцевого господарського суду від 02.06.2015, від 11.06.2015 було призначено судові засідання які арбітражного керуючого Ноговського І.Л. було визнано обов'язковою.Однак даних вимог суду арбітражний керуючий Ноговський І.Л. не виконав.
В поданому до суду першої інстанції повідомленні від 20.05.2015 № 21/05, якому ліквідатор пояснював причину неприбуття в судове засідання призначене на 11.06.2015, а отже причину невиконання вказівок суду, останній зазначив, що відповідно до ст. 45 Конституції України з 25.05.2015 по 25.06.2015 він пішов у щорічну відпустку незважаючи на те, що знав про судове засідання.
В контексті вищезазначеного правомірним є висновок суду першої інстанції про намагання арбітражним керуючим Ноговським І.Л затягнути вирішення судом внесеного на розгляд питання з надуманих і незаконних підстав, оскільки арбітражний керуючий не перебуває у трудових відносинах ні з господарським судом Черкаської області, яким призначений розпорядником майна боржника, ні з боржником, щодо якого здійснює функції розпорядника майна. Норм будь-якого іншого закону (як це передбачено Конституцією України), а також підзаконних актів (наказу, графіка відпусток, затвердженого власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової), згідно з якими Ноговський І.Л. "перебуває у щорічній відпустці" (і яка особа йому цю відпустку оплачує), ним не вказано.
Отже, суд приймаючи рішення щодо усунення арбітражного керуючого - ліквідатора за умови неналежного виконання обов'язків, покладених на нього, не зв'язаний виключно з думкою (клопотанням) кредитора про доцільність зупинення повноважень ліквідатора та приймає відповідне рішення виключно на підставі доказів, що підтверджують наявність обставин неналежного виконання покладених на нього обов'язків.
Натомість, матеріалами справи, а також доводами апеляційної скарги скаржника не спростовуються висновки суду щодо неналежного виконання ліквідатором боржника - арбітражним керуючим Ноговським І.Л. своїх обов'язків з надання до суду звіту та ліквідаційного балансу за наслідками проведеної процедури ліквідації, а також подання пояснень та з'явлення за викликом суду в судове засідання.
В той же час, матеріали справи не містять жодних доказів вжиття ліквідатором арбітражним керуючим Ноговським І.Л. будь-яких заходів по усуненню допущених недоліків в роботі.
За таких обставин, колегія апеляційного суду вважає висновки суду першої інстанції про неналежне виконання арбітражним керуючим Ноговським І.Л. покладених на нього обов'язків ліквідатора боржника та необхідність його заміни обґрунтованими та правомірними.
Крім того колегія суддів встановила, що з тексту оскаржуваної ухвали вбачається, що суд першої інстанції при її винесенні керувався нормами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 року в редакції від 22.12.2011 року в той час як провадження у даній справі здійснюється на підставі положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 року в редакції від 30.06.1999 зі змінами та доповненнями.
З приводу наведеного апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що в п. 32 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 N 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" на запитання, чи підлягає обов'язковому скасуванню в апеляційному порядку рішення місцевого господарського суду, в якому він помилково застосував норму права, що не підлягала застосуванню до спірних правовідносин, але в резолютивній частині якого дійшов по суті правильного висновку, дана така відповідь. Якщо помилка місцевого господарського суду у застосуванні норм матеріального права не вплинула на загальну правову оцінку обставин справи та на правильність судового висновку що вирішення спору, то у суду апеляційної інстанції немає підстав для скасування відповідного судового рішення. Водночас апеляційний господарський суд у мотивувальній частині своєї постанови не лише вправі, а й повинен зазначити власну правову кваліфікацію спірних відносин та правову оцінку обставин справи. Що ж до порушення або неправильного застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, то згідно з частиною другою статті 104 ГПК воно може бути підставою для скасування або зміни рішення названого суду лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
Колегія суддів не приймає до уваги твердження скаржника, зазначені в апеляційній скарзі стосовно порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, оскільки скаржником не зазначено, які саме норми на його думку було порушено, а тому апеляційний суд позбавлений можливості перевірити правильність застосування судом першої інстанції відповідних норм права.
У відповідності до ст.ст. 32-34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене, колегія суддів на підставі доказів та пояснень наявних в матеріалах справи дійшла до висновку, що відповідно до ст. 104 ГПК України підстав для скасування чи зміни ухвали місцевого господарського суду не вбачає, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 4-1 4-2, 4-3, 4-7, 32-34, 43, 99, 101-103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Київський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Ухвалу господарського суду Черкаської області від 06.08.2015 у справі № 10/2180 залишити без змін, а апеляційну скаргу арбітражного керуючого Ноговського І.Л. залишити без задоволення.
Головуючий суддя Т.І. Разіна
Судді М.Л. Доманська
В.О. Пантелієнко
