ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 11-кп/803/554/20 Справа № 187/1548/15-к Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 січня 2020 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової падати з розгляду кримінальних справ:
головуючого судді-доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
представника потерпілого ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали контрольного провадження у кримінальному провадженні № 12015040000001210, № 12015040000000874, № 120150470000031 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Баглійського районногосуду м.Дніпродзержинська Дніпропетровськоїобласті від20листопада 2019року пропродовження діїзапобіжного заходуу виглядітримання підвартою відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України, -
В С Т А Н О В И В:
Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції, короткий зміст оскарженого рішення.
Ухвалою Баглійськогорайонного судум.Дніпродзержинська Дніпропетровськоїобласті від20листопада 2019року ОСОБА_7 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України продовжено строк тримання під вартою до 16 січня 2020 року, включно.
При прийнятті рішення судом першої інстанції було враховано думку представника потерпілих, особу обвинуваченого, який одружений, має малолітню дитину, не працював, а також те, що злочин який інкриміновано обвинуваченому ОСОБА_7 відноситься до особливо тяжких, вчинений проти власності з застосуванням насильства, крім того відносно обвинуваченого ОСОБА_7 ухвалою слідчого судді під час досудового слідства раніше було змінено обраний запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на тримання під вартою у зв`язку з ухиленням обвинуваченого від виконання процесуальних обов`язків під час дії домашнього арешту та дійшов висновку про наявність ризиків того, що обвинувачений ОСОБА_7 може ухилятися від органів правосуддя, уникати явки до суду, у протиправний спосіб вплинути на учасників процесу, вчинити інший злочин.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою обрати щодо нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що ухвала суду першої інстанції не відповідає практиці Європейського суду з прав людини та узагальненням ВССУ від 03 грудня 2014 року «Про судову практику застосування судами першої та апеляційної інстанцій процесуального законодавства щодо обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» та вважає, що такий запобіжний захід як домашній арешт цілком може забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, адже сама по собі тяжкість кримінальних правопорушень не може бути підставою для тримання особи під вартою.
Позиції учасників судового провадження.
Обвинувачений та його захисник підтримали апеляційну скаргу і з підстав, зазначених у ній просили її задовольнити, скасувати ухвалу суду про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати щодо нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Прокурор та представник потерпілого в судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, посилались на її безпідставність, а ухвалу суду вважали законною та обґрунтованою і просили залишити її без змін, а скаргу без задоволення.
Мотиви апеляційного суду.
Заслухавши суддю-доповідача, думки сторін кримінального провадження, перевіривши надані матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Рішенням Конституційного суду України від 13.06.2019 року №4-р/2019 визнано таким, що є неконституційним положення ч. 2 ст. 392 КПК України щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, яка постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Відповідно доч.ч.2,3ст.331КПК України:-вирішення питаннясудом щодозапобіжного заходувідбувається впорядку,передбаченому главою18цього Кодексу;-незалежно віднаявності клопотаньсуд зобов`язанийрозглянути питаннядоцільності продовженнятримання обвинуваченогопід вартоюдо спливудвомісячного строкуз днянадходження досуду обвинувальногоакта,клопотання прозастосування примусовихзаходів медичногоабо виховногохарактеру чиз днязастосування судомдо обвинуваченогозапобіжного заходуу виглядітримання підвартою.За наслідкамирозгляду питаннясуд своєювмотивованою ухвалоюскасовує,змінює запобіжнийзахід увигляді триманняпід вартоюабо продовжуєйого діюна строк,що неможе перевищуватидвох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до матеріалів справи, в провадженні Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015040000000874 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України.
Відповідно до матеріалів провадження, ОСОБА_7 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в подальшому продовжувався.
Прокурором в судовому засіданні суду першої інстанції, яке розглядалось 20.11.2019 року було заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 з тих підстав, що обставини, які були підставою для обрання запобіжного заходу, не змінилися, а застосування до обвинуваченого жодного із більш м`яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Розглядаючи вказане клопотання прокурора, для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави та умови, за яких продовження строку тримання під вартою є можливим.
Під час апеляційного розгляду ухвали суду встановлено, що зазначені вимоги закону при розгляді клопотання були дотримані в повному обсязі.
Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського Суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
При обґрунтуванні рішення про продовження строків тримання під вартою необхідно враховувати вимоги ст. 199 КПК України, статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) та положень, встановлених у рішеннях Європейського Суду з прав людини щодо необхідності дотримання розумних строків тримання особи під вартою.
Європейський Суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Колегія суддів вважає, що вирішуючи клопотання про продовження тримання обвинуваченого під вартою, судом правильно встановлено, що продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме того, що обвинувачений ОСОБА_7 перебуваючи під дією іншого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, може ухилятися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні або вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Будь-який більш м`який запобіжний захід не зможе забезпечити належний розгляд провадження, а перебування його на волі буде суперечити інтересам суспільства, що і є беззаперечною підставою для продовження раніше обраного йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки як вбачається з обвинувального акту, ОСОБА_7 вчинив особливо тяжкий злочин.
Таким чином, доводи апеляційної скарги обвинуваченого про те, що відсутні або перестали існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, є необґрунтованими, оскільки зазначені ризики встановлені в ухвалі суду та підтверджуються наданими судом першої інстанції матеріалами.
Затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою, що визначено в рішенні Європейського суду за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії».
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо продовження існування ризиків передбачених ст.177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Надаючи оцінку можливості обвинуваченим незаконно впливати на учасників процесу та знаходячись на волі вчинити інше кримінальне правопорушення, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.
Так, ОСОБА_7 , обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, а саме за ч. 3 ст. 187 КК України, за який передбачено максимальне покарання у виді дванадцяти років позбавлення волі, на що обґрунтовано послався суд першої інстанції у своєму рішенні.
Крім того, у справі Москаленко проти України, Європейський суд з прав людини зазначив, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті Суд нагадує, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.
Підстав для застосування судом до ОСОБА_7 більш м`якого запобіжного заходу, колегія суддів не вбачає, з огляду на вищевикладені обставини.
Отже, приймаючи рішення про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку тримання під вартою, суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особу обвинуваченого, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Будь-яких порушень КПК України при постановленні оскаржуваної ухвали судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому, за наслідками апеляційного розгляду, колегія суддів вважає необхідним ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Баглійськогорайонного судум.Дніпродзержинська Дніпропетровськоїобласті від20листопада 2019року пропродовження діїзапобіжного заходуу виглядітримання підвартою відносно ОСОБА_7 ,обвинуваченого увчиненні кримінальногоправопорушення передбаченогоч.1ст.187КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
