Єдиний державний реєстр судових рішень
П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
___________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 травня 2021 р.м.ОдесаСправа № 814/426/18Головуючий в 1 інстанції: Мельник О.М.
П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Джабурія О.В.
суддів - Вербицької НВ.
- Кравченка К.В.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Миколаївської міської ради на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2020 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім «Эклект» до Миколаївської міської ради, Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, треті особи: Державне підприємство Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «ДІПРОМІСТО» імені Ю.М.Білоконя, Головне управління ДФС у Миколаївській області, про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування витягів від 25.01.2012 р. № 215-04 та від31.01.2018 № 137/175-18,
ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА
НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
13 лютого 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім «Эклект» звернулось до суду з адміністративним позовом до Миколаївської міської ради, Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Миколаївської міської ради по затвердженню технічної документації про нормативну грошову оцінку земель міста та скасувати рішення Миколаївської міської ради від 27.01.2011 року № 3/40 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Миколаєва» зі змінами;
- скасувати технічну документацію про нормативну грошову оцінку земель міста із 27.01.2011 року;
- визнати протиправними та скасувати витяги із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки ТОВ Торговий дім «Эклект» розташованої за адресою: вул. 7-а Поперечна, буд. № 1-6, м. Миколаїв, від 25.01.2012 року №215-04 та від 31.01.2018 року №137/175-18, надані Управлінням Держгеокадастру у Миколаївському районі Миколаївської області.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначив, що технічна документація нормативної грошової оцінки всупереч ст.ст. 20, 21, 23 Закону України «Про оцінку земель» не складалася, державну експертизу не проходила, міською радою не затверджувалася. Миколаївською міською радою нормативну грошову оцінку та Додаток до рішення №3/40 від 27.01.2011р. «Схема функціонально - планувальних, історико - культурних і природно - ландшафтних локальних факторів», було присвоєно гриф «Для службового користування» (далі - ДСК) і офіційне опублікування його в місцевих друкованих засобах масової інформації не здійснено. Витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 25.01.2012 року №215-04 та від 31.01.2018 року №137/175-18, яка фактично не розроблялась, сформовані при невірному застосуванням відповідачем положень Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженого спільним наказом №18/15/21/11 від 27.01.2006 року Держкомзему, Міністерства аграрної політики, Міністерства будівництва, архітектури та ЖКГ України, Української академії аграрних наук та Нормативної грошової оцінки земель м. Миколаєва затвердженої рішеннями Миколаївської міської ради №3/40 від 27.01.2011 року (зі змінами). Витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки по вул. 7-а Поперечній, 1-6, м. Миколаїв, площею 3082 кв.м. здійснено у порушення нормативної грошової оцінки земель м. Миколаєва, тому дії відповідачів щодо застосування коефіцієнтів, які не затверджені міської радою є незаконними та такими, що порушують право позивача на законну сплату орендної плати та ведуть до безпідставних матеріальних витрат. регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом чи посадовою особою місцевого самоврядування, якщо наявна хоча б ода з таких обставин: відсутній аналіз регуляторного впливу, проект регуляторного акту не був оприлюднений.
Рішення по затвердженню технічної документації про нормативну грошову оцінку земель міста Миколаєва не мають доказів наявності аналізу регуляторного впливу, так и не мають доказів, що проект регуляторного акту - технічної документації про нормативну грошову оцінку земель міста Миколаєва - був оприлюднений відповідно до закону.
Представник відповідача, Миколаївської міської ради, заперечував проти задоволення позову, подав відзив згідно якого вважає, що позов не підлягає задоволенню, оскільки рішення Миколаївської міської ради від 21.01.2011 року №3/40 приймалось відповідно до вимог Земельного кодексу України, Податкового кодексу України, Закону України «Про оцінку земель», наказу Державного комітету України із земельних ресурсів, Міністерства аграрної політики України, Міністерства будівництва, архітектури та житлово - комунального господарства України, Української академії аграрних науки від 27 січня 2006 року №18/15/21/11 «Про порядок нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів», Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Представник відповідача, Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, вважав, що позивач також не довів, які саме його права і свободи були порушені прийняттям міською радою рішення, яким була затверджена нормативна грошова оцінка. Сплата орендної плати за землю, відповідно до статті 14 Податкового кодексу України, це обов`язок позивача, а не його інтереси, права чи свободи. Вважає, що рішення Миколаївської міської ради від 21.01.2011 року №3/40 відповідає вимогам закону і не порушує прав, свобод та інтересів позивача. Законом прямо та безпосередньо передбачено, що витяг з технічної документації не є рішенням суб`єкта владних повноважень, який створює для позивача певні права та обов`язки, а є лише способом оформлення даних. Нормами діючого законодавства, у тому числі процесуального, не передбачено можливості скасування витягів з технічної документації (не рішень суб`єктів владних повноважень).
Представник відповідача, Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області також заперечив проти задоволення позову, вважає, що рішення Миколаївської міської ради від 27.01.2011 року № 3/40 приймалось згідно діючого законодавства, а позивачем не наведено достатніх доказів протиправності дій відповідачів. Зазначив, що органами місцевого самоврядування затверджується не окремі значення середньої (базової) нормативної грошової оцінки земель населеного пункту та будь яких коефіцієнтів, а технічна документація в цілому, з усіма наявними графічними матеріалами та розрахунками. Підставою для затвердження технічної документації є позитивний висновок державної експертизи. Відповідно і витяги з технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки, видані Управлінням Держкомзему у м. Миколаїв та Відділом у Миколаївському районі Головного управління Держгеокадастру ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області є вірними.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2020 року позов товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім «Эклект» до Миколаївської міської ради, Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області задоволено. Визнано протиправними дії Миколаївської міської ради по затвердженню технічної документації про нормативну грошову оцінку земель міста та скасувати рішення Миколаївської міської ради від 27.01.2011 року №3/40 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Миколаєва» зі змінами. Визнано протиправними та скасовано витяги із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки ТОВ Торговий дім «Эклект» розташованої за адресою: вул. 7-а Поперечна, буд. № 1-6, м. Миколаїв, від 25.01.2012 року №215-04 та від 31.01.2018 року №137/175-18, надані Управлінням Держгеокадастру у Миколаївському районі Миколаївської області. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Миколаївської міської ради на користь товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім «Эклект» судові витрати в розмірі 1762,00 грн.
На вказане рішення суду Миколаївська міська рада подала апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2020 року та закрити провадження у справі. Апелянт в своїй апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції при ухваленні рішення порушені норми матеріального права, у зв`язку з чим, на думку апелянта, рішення є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.
Згідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА
У відповідності до договору № 536-07-2011 від 01.09.2011 року Державним підприємством «Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «ДІПРОМІСТО» імені Ю.М.Білоконя була виконана технічна документація з нормативної грошової оцінки земель міста Миколаїв.
27.01.2011 року Миколаївською міською радою прийнято рішення №3/40 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Миколаєва» згідно якого вирішено: « 1.Затвердити нормативну грошову оцінку земель м. Миколаєва, яка включає: - схему економіко-планувального зонування (додається); - схему інженерно-геологічних та інженерно-інфраструктурних локальних факторів (додається); - схему функціонально-планувальних, історико-культурних та природно-ландшафтних локальних факторів (додається); - схему основних агровиробничих груп ґрунтів (додається). 2.Встановити, що базова вартість 1 кв.м землі становить 216,39 грн./кв.м, а з урахуванням коефіцієнту індексації за 2009 рік (1,059) - 229,157 грн./кв.м. 3. Ввести в дію дане рішення з 01.06.11. 4.Вважати таким, що втратило чинність, рішення Миколаївської міської ради від 03.03.2000 №17/22 «Про затвердження грошової оцінки земель м. Миколаєва» з 01.06.11 року. 5.Землекористувачам, власникам та орендарям землі провести нормативну грошову оцінку земельних ділянок для перерахунку розміру плати за землю з 01.06.11 року. 6.Управлінню земельних ресурсів Держкомзему у м. Миколаїв забезпечити оформлення та видачу витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок. 7.Управлінню громадських зв`язків (Скрипніковій) забезпечити інформування юридичних та фізичних осіб міста та оприлюднення у повному обсязі цього рішення через ЗМІ, на Інтернет - порталі «Миколаївська міська рада»».
У відповідності з рішенням Миколаївської міської ради від 24.02.2006 року №43/29 про надання в оренду земельної ділянки ТОВ Торговий дім «Эклект», між Миколаївською міською радою та ТОВ Торговий дім «Эклект» укладено договір оренди земельної ділянки, розташованої за адресою: вул. 7-а Поперечна, буд. № 1-6, м. Миколаїв. У оренду надано земельну ділянку площею 3082 кв.м, термін дії договору 10 років з дати його державної реєстрації (23.05.2016 року).
Цільове призначення - використання земельної ділянки для обслуговування майнового комплексу (виробнича поліграфічна діяльність: адміністративне приміщення, майстерня та інше.).
На підставі норм ст. 33 Закону України «Про оренду землі»: «у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Як зазначає позивач та не заперечує Миколаївська міська рада додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення не укладена, активних дій щодо розірвання договору оренди з боку Миколаївської міської ради та позивача не приймалось.
Згідно п.4.2 Договору оренди землі від 25.04.2006 року та змін до п. 4.2 річна орендна плата дорівнює 1,1 % від нормативної грошовий оцінки (далі - НГО) земельної ділянки, тобто 8 296,85 грн. у рік, з 01.01.2008р. орендна плата дорівнює 3% от грошової оцінки земельної ділянки, це 23 261,31 грн. на рік.
У відповідності до п.4.3 Договору розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки змінюється у зв`язку з щорічної індексацією, що передбачено вимогами діючого законодавства.
Згідно норм п.п.289.1, 289.2 ст.289 Податкового Кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок. Цій орган виконавчої влади за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року.»
Коефіцієнт індексації земель визначається шляхом поділу індексу споживчих цін на 100. У випадку, якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, то такій індекс, з 01.01.2017 року застосовується зі значенням 115. До 01.01.2015 року для розрахунків індексів грошової оцінки землі застосовувався індекс споживчих цін за мінусом 10 відсотків та по розміру не був обмеженим.
Матеріалами справи підтверджено, що нормативна грошова оцінка земель м. Миколаєва була затверджена рішеннями Миколаївської міської ради «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Миколаєва» №3/40 від 27.01.2011 року, рішенням «Про внесення змін до рішення Миколаївської міської ради від 27.01.2011 року №3/40 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Миколаєва» №12/58 від 23.12.2011 року було внесено зміни та затверджено нові показники, а рішенням «Про приведення у відповідність до вимог чинного законодавства рішень стосовно нормативної грошової оцінки земель м. Миколаєва» №15/24 від 01.03.2012 року знову було внесені зміни до існуючої оцінки земель міста.
На виконання рішень Миколаївської міської ради позивач отримав витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 25.01.2012 року №215-04, за адресою вул. 7-а Поперечна, 1-6, за якою визначені основні показники: середня вартість 1 кв. м земельної ділянки - 175, 69 грн., Км1 - 2, зональний коефіцієнт Км2 - 2,78, сукупний коефіцієнт КмЗ - 1.14, (коефіцієнти Км характеризують місце розташування земельної ділянки), коефіцієнт Кф - 1,2 (коефіцієнт Кф характеризує функціональне використання земельної ділянки). Нормативна грошова оцінка земельної 1 кв.м ділянки під забудовою складає - 668,16 грн., нормативна грошова оцінка земельної ділянки під забудовою складає - 2 059 269,12 грн.
Вирішуючи дану справу в апеляційному провадженні, колегія суддів приходить до наступних висновків.
ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА
Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ч.1 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.
Як вбачається з матеріалів справи, товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім «Эклект» просить суд визнати протиправним, скасувати рішення Миколаївської міської ради від 27.01.2011 року № 3/40 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Миколаєва» зі змінами та визнати протиправними дії Миколаївської міської ради по затвердженню технічної документації про нормативну грошову оцінку земель міста та скасувати рішення Миколаївської міської ради від 27.01.2011 року № 3/40 ««Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Миколаєва» зі змінами» та скасувати технічну документацію про нормативну грошову оцінку земель міста із 27.01.2011 року.
Як зазначає, позивач про порушення своїх прав за даними документами йому стало відомо у грудні 2017 року під час приведення документів на оренду землі до ладу, у зв`язку з чим звернулись до Миколаївської міської ради листом від 21.12.2017 року з проханням надати копію технічної документації нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яку орендує позивач, проте відповідь у встановлені законом строк не отримали. В подальшому позивач звернувся з заявою до Центру надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради 26.01.2018 року та 31.01.2018 року отримав витяг з нормативно грошової оцінки земельної ділянки.
Крім цього, колегія суддів зазначає, що рішення Миколаївської міської ради №3/40 від 27.01.2011 року, скасування якого є предметом розгляду по цій справі, відповідно п.271.2 ст.271 Податкового кодексу України було оприлюднено на офіційному сайті Миколаївської міської ради,
Так, колегія суддів зазначає, що з час прийняття рішення пройшов значний період часу, протягом якого рішення було основою для розрахунку розміру земельного податку, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
Відповідно до ч.1 ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.
Оцінюючи дійсні обставини справи, що перешкоджали здійсненню процесуального права на звернення до суду, а також обставини, на які позивач посилається як на поважні, суд повинен надати оцінку та провести об`єктивний аналіз всіх наведених у позові доводів та обставин справи, що дозволить дати відповідь на питання про те, чи позивач за встановлених обставин мав дійсну можливість своєчасно реалізувати своє право на звернення до суду.
Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Аналізуючи п.п.46 - 47 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Устименко проти України» від 29.01.2016 року, ЄСПЛ дійшов висновку, згідно вищезазначених пунктів рішення ЄСПЛ Суд повторює, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-Х).
Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року).
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду в ухвалі від 09 січня 2020 року у справі №1940/1874/18.
У рішенні Європейського Суду з прав людини від 08.11.2005 р. по справі "Смірнова проти України" зазначено, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, у першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність залишення позову товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім «Эклект» без розгляду, а також зауважує що позивачем не наведено будь-яких обґрунтувань та не надано належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом.
В аспекті наведеного слід зазначити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Відповідно до вимог статті 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, пункт 33).
При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Отже, позивачем мають бути наведено переконливі підстави для поновлення пропущеного процесуального строку. Тобто, тягар доказування, в цьому випадку, покладається саме на позивача.
Разом з тим, судом першої інстанції не надано належної оцінки причинам пропуску строку на звернення позивачем до суду з даним позовом та не вмотивовано висновку про наявність підстав для поновлення цього строку.
Відповідно до вимог п.8 ч.1 ст.240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
У свою чергу, згідно з вимогами ч.ч.3, 4 ст.123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
За приписами ст.319 КАС України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
З урахуванням викладеного, з огляду на пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду без поважних причин, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2020 року по справі №814/426/18, а адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім «Эклект» - залишити без розгляду.
Керуючись ст.ст. 122, 123, ч.4 ст.229, п.8 ч.1 ст.240, ст.ст.243, 250, 308, 311, 315, 319, 321, 322, 325 КАС України, суд апеляційної інстанції,
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Миколаївської міської ради задовольнити частково, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2020 року скасувати, прийняти у справі №814/426/18 постанову, якою позов товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім «Эклект» до Миколаївської міської ради, Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, треті особи: Державне підприємство Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «ДІПРОМІСТО» імені Ю.М.Білоконя, Головне управління ДФС у Миколаївській області, про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування витягів від 25.01.2012 р. № 215-04 та від 31.01.2018 № 137/175-18 залишити без розгляду.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.
Головуючий суддя Джабурія О.В.Судді Вербицька Н. В. Кравченко К.В.
