Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 16 травня 2018 року
у справі № 1-13/2002
Кримінальна юрисдикція
Щодо перегляду рішення ЄСПЛ "Шабельник проти України", яким встановлено порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом
Фабула справи: вироком суду ОСОБА_4 було засуджено за ч.3 ст.146 КК України; за ч.2 ст.147 КК України; за ч.4 ст.187 КК України; за ч.4 ст.189 ККУкраїни; за пунктами 2, 3, 6, 9, 13 ч.2 ст.115 КК України. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно призначено покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
Рішенням ЄСПЛ «Шабельник проти України» встановлено порушення у справі ОСОБА_4 пунктів 1, 3 (с) ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Ухвалою Верховного Суду України попередню ухвалу колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України щодо ОСОБА_4 скасовано, а справу направлено на новий касаційний розгляд.
Ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_4 змінено, виключено з мотивувальної частини цього судового рішення посилання як на докази винуватості засудженого в учиненні злочинів стосовно ОСОБА_8 на протоколи допиту ОСОБА_4 як свідка та відтворення обстановки та обставин події за його участю. У решті вирок залишено без змін.
Рішенням ЄСПЛ «Шабельник проти України (№ 2)», яке набуло статусу остаточного, установлено порушення у справі ОСОБА_4 п.1 ст.6 Конвенції у зв'язку з тим, що аргументація Верховного Суду України при перегляді справи заявника та порядок, якого дотримувався суд, не відповідали вимогам справедливості.
Мотивація касаційної скарги: захисник просив переглянути справу з підстави, передбаченої п. 4 ч. 1 ст. 445 КПК, у зв'язку з установленням ЄСПЛ порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні цієї справи судом, скасувати вирок апеляційного суду й ухвалу Верховного Суду України та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Заявник стверджував, що згідно з рішенням ЄСПЛ «Шабельник проти України (№ 2)» в основу обвинувального вироку стосовно ОСОБА_4 покладено недопустимі докази, а саме його визнавальні показання, отримані в період досудового розслідування з моменту затримання, а також його розповідь про обставини, установлені судом, експертам під час проведення стаціонарної судово-психіатричної експертизи.
Правова позиція Верховного Суду: оскільки Велика Палата здійснює перегляд за виключними обставинами рішень судів, прийнятих на національному рівні, щодо яких ЄСПЛ констатував порушення Україною Конвенції, то задоволення вимог заявника про скасування винесених щодо нього рішень у тій частині, в якій не встановлено жодних порушень Україною Конвенції, буде виходом суду за межі вказаного перегляду та порушенням принципу правової визначеності, який передбачає повагу до принципу остаточності судових рішень (res judiсata).
Тому, немає підстав скасовувати вирок апеляційного суду у частині кваліфікації дій засудженого стосовно епізодів злочинної діяльності щодо Особа_10, в частині цивільного позову, а також в частині визначення долі відповідних речових доказів у справі.
Висновки: Велика Палата Верховного Суду у зв’язку з встановленням Європейським судом з прав людини у рішенні в справі «Шабельник проти України (№ 2)» порушень пункту 1 та підпункту «с» пункту 3 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які виявились у засудженні судом заявника за вбивство, що ґрунтується на викривальних показаннях, здобутих з порушенням його права «на мовчання» та права не свідчити проти себе, і стосовно перешкод в ефективному здійсненні ним права на захист під час допитів на досудовому етапі провадження у справі про вбивство, частково задовольнила заяву про перегляд і скасувала рішення судів апеляційної та касаційної інстанцій у частині засудження за розбійний напад та вбивство Особи 8.
