Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 06 лютого 2020 року
у справі № 753/8626/19
Цивільна юрисдикція
Щодо факту звернення особи до різних органів з підстав вчинення стосовно неї психологічного та фізичного домашнього насильства як підстави для видачі обмежувального припису
Фабула справи: ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису, в якій просила видати обмежувальний припис, яким заборонити ОСОБА_2 наближатись на відстань 500 метрів до місця свого проживання (перебування) строком на 6 місяців.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що між нею та ОСОБА_2 було укладено шлюб. Від з шлюбу сторони мають двох спільних дітей. Заявник вказувала, що після народження сина стосунки між сторонами погіршились, а ОСОБА_2 став нетактовно та агресивно відноситися до неї та дітей. Він лаявся нецензурною лайкою, завдавав стусанів, волав, знущався над нею, виганяв її з квартири без одягу. Психологічне насильство з боку ОСОБА_2, в черговий раз, повторилось і вона звернулась до клінічної лікарні «Феофанія», де їй встановили діагноз: порушення адаптації - розлад адаптації, змішана тривожно-депресивна реакція. Вказаний стан здоров`я стався у неї внаслідок постійного морального тиску та психологічного знущання, викликаних неправомірними діями ОСОБА_2 .
Рішенням суду першої інстанції відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заяви про видачу обмежувального припису. Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_1 вказує, що неодноразово зверталася до правоохоронних органів із заявами з приводу вчинення стосовно неї дій, які мають ознаки домашнього насильства як фізичного, так і психологічного характеру, що свідчить про доведеність заявником факту вчинення щодо неї насильства.
Правова позиція Верховного Суду: видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.
Суди під час вирішення такої заяви мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження одного із батьків у реалізації своїх прав відносно дітей у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви іншого з батьків.
Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Висновки: сам факт неодноразового звернення ОСОБА_1 до різних органів з підстав вчинення щодо неї психологічного та фізичного домашнього насильства свідчить про наявність тривалого конфлікту між заявником та заінтересованою особою, але не підтверджує факт того, що ОСОБА_2 вчинив щодо неї домашнє психологічне насильство, що є необхідною умовою для можливості застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Ключові слова: сімейні спори, судовий захист від домашнього насильства, спеціальні заходи щодо запобігання домашньому насильству
