Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 13 лютого 2020 року
у справі № 50/790-43/173[1]
Господарська юрисдикція
Щодо права суду накладати заборону на відчуження майна боржника в ліквідаційній процедурі
Фабула справи: ПАТ "Укркомунбанк", АТ "Сбербанк", ТОВ "БМК ПЛАНЕТА-МІСТ" подали скарги на дії (бездіяльність) ліквідатора ЗАТ "Планета-Буд" з обґрунтуванням неповноти вжитих ним заходів щодо ліквідації боржника в процедурі банкрутства та затягування строків ліквідаційної процедури.
Ухвалою суду першої інстанції скарги ПАТ "Укркомунбанк", ПАТ "Сбербанк" та ТОВ "БМК ПЛАНЕТА-МІСТ" залишено без задоволення.
АТ "Сбербанк" подало апеляційну скаргу. ПАТ "Укркомунбанк" звернулося до апеляційного суду з клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову та просило суд зупинити продаж майна ЗАТ "Планета-Буд" до поновлення судом першої інстанції провадження, яке було зупинено ухвалою місцевого суду.
Ухвалою апеляційного суду за клопотанням ПАТ "Укркомунбанк" про вжиття заходів забезпечення позову в порядку ст. ст. 136, 137 ГПК України заборонено відчужувати рухоме та нерухоме майно ЗАТ "Планета-Буд".
Мотивація касаційної скарги: ЗАТ "Планета-Буд" вказує, що неправильно застосовано приписи ст. ст. 41, 44, 45 Закону про банкрутство в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011, якими визначено наслідки відкриття ліквідаційної процедури щодо боржника, що зумовлюють заборону накладення нових арештів чи інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута, зокрема, на відчуження майна боржника з аукціону в процедурі його ліквідації у справі про банкрутство згідно із ст. 38 цього Закону; за доводами скаржника, Законом про банкрутство в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 не дозволяється накладення заборон на відчуження майна боржника в ліквідаційній процедурі.
Правова позиція Верховного Суду: при вирішенні питання щодо вжиття заходів забезпечення шляхом заборони відчуження (продажу) майна банкрута в ліквідаційній процедурі до вирішення конкретного спору між учасниками провадження чи настання відповідної події (зокрема завершення процедури перегляду судового рішення судом вищої інстанції) суду слід виходити з покладених на нього законом (ч. 4 ст. 40 Закону про банкрутство) функцій в процедурі ліквідації боржника та здійснювати свої повноваження з урахуванням приписів Розділу III. Ліквідаційна процедура Закону про банкрутство.
Встановлена абз. 8 ч. 1 ст. 38 Закону про банкрутство заборона на накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном боржника, визнаного банкрутом, за колом осіб поширюється на суб'єктів, яким законодавством надано повноваження на накладення арештів (інших обмежень) на майно фізичних та юридичних осіб, зокрема, органи державної виконавчої служби, реєструючі та правоохоронні органи та їх посадових осіб (ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження", ч. 2 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", ст. ст. 43, 44 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", ст.ст. 171-173 КПК України).
Положення ст. ст. 136, 137 ГПК України пов`язують вжиття господарським судом заходів забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого забезпечення в контексті положень ст. 73 ГПК України як гарантії ефективності задоволення вимог позивача (заявника) за результатами розгляду спору по суті.
Верховний Суд зазначає, що в силу ч. 2 ст. 41 Закону про банкрутство в редакції, що застосовується до боржника ЗАТ "Планета-Буд", вбачається, що ліквідатор з дня свого призначення у справі про банкрутство виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута, приймає до свого відання майно банкрута та продає його майно для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом. Ліквідатор, як замовник, вправі залучити на договірній основі організатора аукціону з продажу майна банкрута (ч. ч. 5, 6 ст. 49 Закону) та укладати від імені боржника-продавця договори купівлі-продажу активів банкрута з переможцями аукціону (ч. 3 ст. 71 Закону).
Отже, арбітражний керуючий з моменту його призначення ліквідатором ухвалою суду першої інстанції виконує повноваження керівника товариства-банкрута з правом на відчуження майнових активів боржника, в тому числі заставного майна за погодженням із забезпеченим кредитором.
Висновки: суд, який розглядає справу про банкрутство, не позбавлений процесуального права за клопотанням кредитора вжити заходів забезпечення його вимог у справі про банкрутство шляхом накладення заборони на відчуження майна боржника в ліквідаційній процедурі, виходячи із доводів кредитора та фактичних обставин справи, а також керуючись принципами законності, диспозитивності та пропорційності в силу ст. ст. 2, 14, 15 ГПК України та з урахуванням інтересів кредиторів і боржника у справі про банкрутство.
Ключові слова: спірне майно, вартість майна, збалансованість інтересів сторін, відчуження спірного майна окремими лотами, продаж майна боржника цілісним майновим комплексом, ініціювання ліквідаційної процедури
