Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 07 липня 2026 року
у справі № 926/3228/24
Господарська юрисдикція
Щодо можливості наділення товариства майном його учасником після закриття справи про банкрутство
ФАБУЛА СПРАВИ
На розгляді господарського суду перебувала справа про банкрутство ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" на стадії ліквідаційної процедури.
Власник корпоративних прав ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням про закриття провадження у справі у зв`язку із погашенням ним всіх грошових вимог кредиторів банкрута відповідно до реєстру вимог кредиторів, окрім пені та штрафних санкцій, в порядку частини сьомої статті 41 КУзПБ.
Ухвалою господарського суду, яка залишена без змін постановою апеляційного господарського суду, за клопотанням власника корпоративних прав боржника ОСОБА_1 припинено ліквідаційну процедуру та закрито провадження у справі, а також визнано погашеними вимоги конкурсних кредиторів.
Судові рішення мотивовані наявністю підстав для закриття провадження у справі на підставі частини сьомої статті 41, пункту 5 частини першої статті 90 КУзПБ у зв`язку з погашення всіх вимог кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів (окрім неустойки - штрафу та пені).
ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 90 КУзПБ господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство у разі відновлення платоспроможності боржника або погашення всіх вимог кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів.
Провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) може бути закрито у випадках, передбачених пунктами 2, 3, 5, 9, 11 і 12 частини першої цієї статті, на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) (до та після визнання боржника банкрутом), у випадках, передбачених пунктами 1, 4, 6, 8 і 10 частини першої цієї статті, - лише до визнання боржника банкрутом, а у випадку, передбаченому пунктом 7 частини першої цієї статті, - лише після визнання боржника банкрутом. Про закриття провадження у справі про банкрутство постановляється ухвала.
В частині сьомій статті 41 КУзПБ визначено, що боржник, власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, власник корпоративних прав боржника, а у випадках, передбачених законодавством, - третя особа протягом провадження у справі про банкрутство з метою погашення вимог кредиторів та закриття провадження у справі мають право задовольнити всі вимоги конкурсних кредиторів відповідно до реєстру вимог кредиторів, крім неустойки (штрафу, пені). Для одночасного погашення всіх вимог кредиторів арбітражний керуючий зобов`язаний надати особі, яка виявила намір погасити вимоги кредиторів, реєстр вимог кредиторів. У разі задоволення всіх вимог кредиторів, крім неустойки (штрафу, пені), господарський суд ухвалою закриває провадження у справі про банкрутство. Вимоги щодо неустойки (штрафу, пені) вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі.
У контексті наведеного законодавець прямо передбачає обов`язок учасника господарського товариства солідарно нести відповідальність перед кредиторами в межах заявленого статутного фонду та вчиняти дії щодо недопущення банкрутства, у тому числі право одночасно погасити всі заявлені вимоги кредиторів.
Так, в частині третій статті 4 КУзПБ передбачено, що засновники (учасники, акціонери) боржника, власники майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, кредитори боржника, інші особи в межах заходів щодо запобігання банкрутству боржника можуть надати боржнику фінансову допомогу в розмірі, достатньому для погашення грошових зобов'язань боржника перед кредиторами, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування і відновлення платоспроможності боржника (санація боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство).
Неустойка (штраф, пеня) враховується в реєстрі вимог кредиторів окремо від основних зобов'язань у шосту чергу. Погашення неустойки (штрафу, пені) у справі про банкрутство можливе лише в ліквідаційній процедурі.
ВИСНОВКИ: сама по собі відсутність у боржника активів на момент відкриття ліквідаційної процедури чи на час проведення інвентаризації не свідчить про неможливість подальшого здійснення господарської діяльності після закриття провадження у справі, оскільки закон допускає наділення товариства майном його учасником після закриття справи про банкрутство. Також не виключається у можливість продовження боржником господарської діяльності внаслідок наявності у нього певних прав на здійснення будівничої діяльності із залученням підрядників з матеріальними активами на підставі наявних у боржника дозволів та прав, наданих органами державної влади чи місцевого самоврядування. Намір власника корпоративних прав наділити товариство активами підтверджується не лише його письмовими запевненнями, а й реальними діями, спрямованими на відновлення платоспроможності боржника, зокрема, погашенням конкурсних вимог кредиторів у значному розмірі. Такі дії свідчать про наявність реального, а не формального наміру забезпечити подальше функціонування підприємства.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: припинення провадження у справі про банкрутство, погашення вимог кредиторів, права власника корпоративних прав боржника, зміст ліквідаційної процедури
