Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 07 квітня 2020 року
у справі № 761/13021/19
Кримінальна юрисдикція
Щодо підстав для відмови у затвердженні угоди про визнання винуватості
Фабула справи: вироком районного суду затверджено угоду про визнання винуватості від 25 березня 2019 року, укладену між прокурором та підозрюваним ОСОБА_1.
ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 190 КК та призначено узгоджене сторонами покарання: за ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК у виді обмеження волі на строк 1 рік, за ч. 4 ст. 358 КК у виді обмеження волі на строк 1 рік 5 місяців, за ч. 4 ст. 190 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено обов`язки, передбачені ст. 76 КК.
Ухвалою апеляційного суду апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без зміни.
Мотивація касаційної скарги: посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить вирок місцевого суду та ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вказує, що відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 469 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) угода про визнання винуватості у провадженні щодо особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, може бути укладена за умови викриття підозрюваним злочинних дій інших учасників групи чи інших вчинених групою злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами. Однак доказів на підтвердження викриття ОСОБА_1 інших учасників групи чи інших вчинених групою злочинів матеріали кримінального провадження не містять. Тому, на думку прокурора, суд безпідставно затвердив угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні, в якому згідно з ч. 4 ст. 469 КПК така угода не може бути укладена. Вказані обставини залишились без уваги суду апеляційної інстанції, який всупереч приписам ст. 419 КПК доводів апеляційної скарги прокурора належним чином не перевірив, не зазначив в ухвалі підстав, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, чим істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону.
Правова позиція Верховного Суду: у ч. 4 ст. 469 КПК зазначено випадки коли між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим у кримінальному провадженні може бути укладено угоду про визнання винуватості. Зокрема, згідно з п. 3 ч. 4 ст. 469 КПК така угода може бути укладена у провадженні щодо особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою за умови викриття підозрюваним, який не є організатором такої групи або організації, злочинних дій інших учасників групи чи інших, вчинених групою або організацією злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами.
У кримінальному провадженні, у якому бере участь потерпілий або потерпілі, укладення угоди про визнання винуватості не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення угоди.
Вимоги до змісту угоди про визнання винуватості визначено у ст. 472 КПК. В угоді мають бути зазначені її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, обов`язки підозрюваного чи обвинуваченого щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою (якщо відповідні домовленості мали місце), умови часткового звільнення підозрюваного, обвинуваченого від цивільної відповідальності у вигляді відшкодування державі збитків внаслідок вчинення ним кримінального правопорушення, узгоджене покарання та згода підозрюваного, обвинуваченого на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, умови застосування спеціальної конфіскації, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 цього Кодексу, та наслідки невиконання угоди.
Висновки: за змістом ст.ст. 474, 475 КПК суд зобов`язаний перевірити угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону і може відмовити в затвердженні угоди, якщо:
- умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди;
- умови угоди не відповідають інтересам суспільства; умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб;
- існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися;
- очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань;
- відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.
В іншому випадку, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
Ключові слова: пособництво у підробленні офіційних документів, використання завідомо підроблених документів, заволодінні чужим майном шляхом обману, шахрайство
