Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 31 липня 2020 року
у справі № 821/774/17
Адміністративна юрисдикція
Щодо юрисдикції спорів стосовно оскарження реєстрації податкової застави відносно майна, що є предметом іпотеки
Фабула справи: ПАТ «Перший український міжнародний банк» звернулося з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби, Головного територіального управління юстиції, третя особа - ЗАТ «Підприємство матеріально-технічного забезпечення «Херсонресурси», в якому просило звільнити нерухоме майно з-під обтяження (з податкової застави).
Окружний адміністративний суд позов задовольнив частково: зобов'язав ГУ ДФС звільнити нерухоме майно з податкової застави та вчинити дії щодо зняття арештів та заборон відчуження щодо майна. В задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Апеляційний адміністративний суд рішення суду першої інстанції скасував, в позові відмовив.
Мотивація касаційної скарги: ПАТ «Перший український міжнародний банк» посилається на те, що він є іпотекодержателем нерухомого майна ЗАТ «Підприємство матеріально-технічного забезпечення «Херсонресурси», у зв`язку з чим відповідно до положень ст. 3 Закону України «Про іпотеку» має пріоритетне право на задоволення вимог за рахунок предмету іпотеки. Податкова застава, як зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно пізніше, ніж право іпотеки, порушує право ПАТ «Перший український міжнародний банк» на отримання задоволення своїх вимог за кредитним договором за рахунок предмета іпотеки.
Правова позиція Верховного Суду: позивач, оспорюючи правомірність податкової застави, посилається на те, що у нього виникли майнові права на вищезазначене нерухоме майно на підставі іпотечного договору та в силу норм ст. 12 Закону України «Про іпотеку». Згідно з п. 6.7.1 іпотечного договору між ПАТ «Перший український міжнародний банк» та ЗАТ «Підприємство матеріально-технічного забезпечення «Херсонресурси» у разі виникнення у іпотекодержателя права звернути стягнення на предмет іпотеки він може задовольнити забезпечену вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки в порядку, передбаченому чинним законодавством України. В обгрунтування позову ПАТ «Перший український міжнародний банк» зазначав, що боржник не виконав свої зобов`язання, тому позивач вживає заходів для звернення стягнення на предмет іпотеки, проте оспорюване обтяження унеможливлює реалізацію ним своїх прав.
Доводи ж відповідача проти позову ґрунтуються на тому, що власником нерухомого майна, щодо якого застосовано податкову заставу, є ЗАТ «Підприємство матеріально-технічного забезпечення «Херсонресурси», право власності якого зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. За наявності у ЗАТ «Підприємство матеріально-технічного забезпечення «Херсонресурси» податкового боргу його майно відповідно до норм ст. 88 ПК України передається у податкову заставу.
Ст. 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 1 ГПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
За змістом ч. 1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім спорів, що виникають з публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів.
Висновки: у цій справі спірні правовідносини між сторонами не мають ознак публічно-правового спору, оскільки характер цих правовідносин фактично стосується права позивача на нерухоме майно, щодо якого застосовано податкову заставу. Цей спір не є публічно-правовим, і відповідно до ч. 1 ст. 12 ГПК України має вирішуватися судом за правилами господарського судочинства.
Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.07.2020 у справі №804/15129/15.
Ключові слова: господарська юрисдикція, адміністративне судочинство, наслідки несплати податкового боргу, способи забезпечення виконання зобов’язання, підстави застосування податкової застави
