Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 08 вересня 2020 року
у справі № 320/6098/19
Адміністративна юрисдикція
Щодо юрисдикції спорів про зобов`язання ліквідаційної комісії юридичної особи прийняти кредиторські вимоги податкового органу в реєстр вимог кредиторів
Фабула справи: Офіс великих платників податків ДПС звернувся з позовом до ТОВ «Тертранс», в якому просило зобов'язати ліквідаційну комісію Товариства прийняти кредиторські вимоги Офісу у розмірі 15 299 780,17 грн в реєстр вимог кредиторів.
Ухвалою окружного адміністративного суду, залишеною без змін постановою апеляційного адміністративного суду, відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України, оскільки заявлені позивачем вимоги не можуть бути предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства. За позицією судів першої та апеляційної інстанцій цей позов має розглядатися за правилами господарського судочинства.
Мотивація касаційної скарги: Офіс великих платників податків ДПС посилається на порушення судами норм процесуального права, а саме ст. 19 КАС України.
Правова позиція Верховного Суду: позивач як суб`єкт владних повноважень наділений правом звернення до суду в порядку адміністративного судочинства щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини. Саме такий спосіб реалізації владних управлінських функцій позивача встановлений п. 20.1.34. п. 20.1. ст. 20 ПК України.
Зобов’язання платника податку, який перебуває в стадії ліквідації (самоліквідації) прийняти кредиторські вимоги в розмірі податкового боргу як спосіб реалізації владних управлінських функцій контролюючого органу не визначений Податковим кодексом України, а відтак позивач звернувся із цим позовом не в порядку виконання своїх повноважень, висновуючись на спеціальній право дієздатності, а користуючись загальною право дієздатністю як кредитор.
Порядок ліквідації юридичної особи визначений ст. 111 ЦК України, ч. 7 цієї статті встановлено, що для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості із сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує своєчасне надання органам доходів і зборів та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи (її філій, представництв), у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку.
До моменту затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період.
У разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості, зокрема, у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов'язкових платежів) (п. 3 ч. 1 ст.112 ЦК України).
Ч. 3 ст. 112 ЦК України встановлено, що у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених ч. 2 цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
Суд зазначає, що спірні правовідносини випливають із невиконаних фінансових зобов'язань Товариства перед податковим органом щодо здійснення відповідних обов`язкових платежів в дохід держави (сплата встановлених податків та зборів) в процедурі ліквідації юридичної особи.
Висновки: спір про зобов`язання ліквідаційної комісії Товариства прийняти кредиторські вимоги податкового органу в реєстр вимог кредиторів не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів. Цей спір має вирішуватися в порядку господарського судочинства, оскільки позовні вимоги стосуються виконання грошових зобов'язань Товариства щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) в процедурі ліквідації юридичної особи.
Ключові слова: господарська юрисдикція, компетенція господарських судів, права кредитора - податкового органу, з’ясування підсудності спору, наслідки неплатоспроможності платника податків, участь податкового органу в процедурі банкрутства
