Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 20 серпня 2020 року
у справі № 910/12705/18
Господарська юрисдикція
Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави
Аналогічні правові позиції висловлені
Великою Палатою Верховного Суду в постановах
від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18
та Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду
від 19.02.2019 у справі № 925/226/18
Фабула справи: прокурор в інтересах держави в особі його органів, уповноважених здійснювати відповідні функції у спірних відносинах Міністерства оборони України, Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління звернувся до ТОВ "Перша будівельно-монтажна група" про зобов`язання повернути суму попередньої оплати за договором підряду та стягнення штрафних санкцій 1 476 611,66 грн.
Ухвалою господарського суду позов залишено без розгляду.
Постановляючи цю ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що у даній справі немає передбачених законом виключних випадків, коли прокурор може звернутися до суду в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління.
Постановою апеляційного господарського суду ухвалу господарського суду скасовано. Матеріали справи передано на розгляд до господарського суду.
Мотивація касаційної скарги: ТОВ "Перша будівельно-монтажна група" зазначає про те, що суд апеляційної інстанції: не дослідив належним чином обставини справи та зібрані докази у справі, який підтверджується та чи інша обставина; не надав жодної оцінки доводам сторони відповідача за первісним позовом; необґрунтовано відхилив клопотання про витребування оригіналів доказів з метою встановлення обставин справи, які мають значення для справи; неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, а саме: неправильно застосував нормиу ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та ст. 131-1 Конституції України.
Правова позиція Верховного Суду: прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).
Якщо суд встановить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора необхідно вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. В таких справах виникають підстави для застосування положень п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України (залишення позову без розгляду; такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).
Також Велика Палата Верховного Суду у п. 51 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зазначила, що процесуальна дієздатність - це здатність особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (ст. 44 ГПК України). У випадку звернення прокурора з позовом до суду в інтересах держави в особі компетентного органу фактичним позивачем є держава, і саме вона набуває процесуальної дієздатності і є учасником справи. Для цілей залишення позову без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 226 ГПК України процесуальна дієздатність має бути відсутня саме в учасника справи (позивача або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору), а не його представника. З огляду на вказане, помилковим є залишення без розгляду на підставі цього припису позову, поданого прокурором в особі компетентного органу в інтересах держави, через відсутність у прокурора як представника держави процесуальної дієздатності або через відсутність у нього підстав для звернення до суду.
Міністерство оборони України, відповідно до ст. 3 Закону України "Про Збройні Сили України" та пункту 3 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 № 406/2011, є центральним органом виконавчої влади і головним органом у сфері оборони і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.
Умовами ст. 3 Закону України "Про Збройні Сили України" визначено, що Збройні Сили України - це військова державна структура, яка організаційно складається з військових об`єднань, з`єднань, частин, підрозділів, військових установ і навчальних закладів.
Органом державної військової та виконавчої влади на місцях у системі Збройних Сил України є командири (начальники) військових частин (установ, організацій), яким Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджених Законом України "Про затвердження Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України" від 24.03.1999 надано повноваження органу виконавчої влади в системі Міністерства оборони України.
З метою реалізації повноважень, визначених ст. 10 Закону України "Про Збройні Сили України", у сфері квартирно-експлуатаційного забезпечення військ, Міністром оборони України видано наказ від 03.07.2013 № 448 "Про затвердження Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України".
Квартирно-експлуатаційні управління Збройних Сил України є територіальним органом військового управління Збройних Сил України і призначені для реалізації у військах, дислокованих у межах відповідальності державної військово-технічної політики з питань квартирно-експлуатаційного забезпечення з метою підтримання військ у стані високої бойової та мобілізаційної готовності (пункт 2.3 названого Положення).
Відповідно до п. 1 Положення про Західне територіальне квартирно-експлуатаційне управління, затвердженого наказом начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України від 09.11.2016 № 300, Західне територіальне квартирно-експлуатаційне управління є територіальним органом військового управління Збройних Сил України призначеним для реалізації у військах державної військово-технічної політики з питань квартирно-експлуатаційного забезпечення, реалізації пріоритетних напрямків розвитку військової інфраструктури, будівництва (реконструкції) та капітального ремонту військових об`єктів, з метою підтримання військ (сил) у стані бойової та мобілізаційної підготовки.
Висновки: невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді згідно з ч. 4 ст. 53 ГПК України має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу, про залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків і повернення в разі, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк ці недоліки не усунуті.
Проаналізувавши норми Закону України "Про Збройні Сили України", Положення про Міністерство оборони України, Положення про Західне територіальне квартирно-експлуатаційне управління вбачається, що Міністерство оборони України та Західне територіальне квартирно-експлуатаційне управління наділені правом самостійно вирішувати питання щодо захисту своїх порушених прав.
Якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України (залишення позову без розгляду).
Ключові слова: розтрата бюджетних коштів, неналежне виконання умов договору, порушення строків виконання робіт
