Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 16 січня 2019 року
у справі № 362/75/17
Цивільна юрисдикція
Щодо застосування позовної давності у разі тривалого невиконання обов`язку щодо укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту
Фабула справи: міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання укладеним договору та стягнення коштів.
Рішенням міськрайонного суду в задоволенні позовних вимог міської ради до ОСОБА_1 про визнання укладеним договору та стягнення коштів відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем пропущено строк позовної давності звернення до суду із даним позовом, про застосування якого заявлено відповідачем.
Ухвалою апеляційного суду апеляційну скаргу міської ради відхилено. Рішення міськрайонного суду залишено без змін.
Мотивація касаційної скарги: міська рада зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що перебіг строку позовної давності почався після введення відповідачем спірної нерухомості до експлуатації.
Правова позиція Верховного Суду: відповідно до вимог ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту є обов'язковим в силу імперативних приписів Закону; саме відповідач повинен був звернутися до міської ради з заявою про укладання договору; у ч.ч. 8, 9 ст. 40 Закону унормовано позасудову процедуру укладення органу місцевого самоврядування та замовника укласти договір про пайову участь.
Реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт проводять відповідні інспекції державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом п'яти робочих днів з дня надходження декларації.
При цьому Закон (ч. 7 ст. 36 та ч. 11 ст. 39) покладає на замовника обов'язок протягом семи календарних днів з дня реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт та з дня введення в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта письмово поінформувати про це місцевий орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням об'єкта будівництва.
Висновки: дії відповідача про несвоєчасне укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, який укладається на пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію не є таким, що обмежений у часі, оскільки Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» не містить приписів, згідно з яким замовник звільняється від своїх обов'язків щодо укладання договору про пайову участь, у разі не звернення до відповідного органу з відповідною заявою. Тому порушення відповідачем у даній справі своїх обов'язків є триваючим.
За таких обставин, слід дійти висновку про те, що оскільки саме на замовника покладено обов'язок щодо укладання договору про пайову участь, який відповідно до приписів Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» повинен звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування з відповідною заявою, висновок судів попередніх інстанцій про те, що позивач пропустив строк позовної давності звернення до суду є неправильним.
Ключові слова: порядок пайової участі замовників, розмір пайової участі у розвитку інфраструктури міста, спорудження нового об'єкта будівництва
