Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 08 вересня 2020 року
у справі № 920/418/19
Господарська юрисдикція
Щодо моменту виникнення підстави для захисту права особи у разі відмови розірвати договір оренди землі
Фабула справи: Сільрада звернулася до господарського суду з позовом до ТОВ «Рітейл Девелопмент» про розірвання договору оренди землі на земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності, укладеного Головним управлінням Держгеокадастру та ТОВ «Рітейл Девелопмент» (далі - Договір), та зобов`язання повернути зазначену земельну ділянку.
Рішенням господарського суду у задоволенні позову Сільради відмовлено.
Постановою апеляційного господарського суду рішення господарського суду скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги Сільради задоволено, розірвано договір оренди землі, укладений Головним управлінням Держгеокадастру та ТОВ «Рітейл Девелопмент», зобов`язано відповідача повернути Сільраді орендовану земельну ділянку.
Мотивація касаційної скарги: ТОВ «Рітейл Девелопмент» зазначає, що суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги Сільради про розірвання договору оренди земельної ділянки, неправильно застосував положення ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України та ст. 32 Закону України «Про оренду землі» чим порушив право ТОВ «Рітейл Девелопмент» як власника нерухомого майна.
Правова позиція Верховного Суду: за змістом ч. 9 ст. 93 ЗК України та ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду землі» (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, Законом України «Про оренду землі», законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.
Ча. 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Підстави для зміни або розірвання договору передбачені ст. 651 ЦК України і за загальним правилом, викладеним у ч. 1 цієї статті, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Про зміну або розірвання договору в порядку ч. 1 ст. 651 ЦК України сторони вправі домовитися в будь-який час на свій розсуд (крім випадків, обумовлених законодавчо).
Разом з тим, законодавець передбачає випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору чи про його розірвання передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін.
Так, за ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Тож іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку, крім істотного його порушення, відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України є випадки, встановлені законом або договором, і саме настання таких випадків зумовлює право сторони договору ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин.
Висновки: законодавець у певних правовідносинах може передбачити порядок проведення сторонами договору переговорів щодо добровільної зміни чи розірвання договору. Наприклад, ст. 188 ГК України врегульовано порядок зміни розірвання господарських договорів, за яким сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Водночас те, що сторона договору не скористалася процедурою позасудового врегулювання питання зміни чи розірвання договору, навіть коли порядок здійснення такої процедури врегульовано законодавчо, не позбавляє таку сторону можливості належним чином реалізувати своє суб`єктивне право на зміну чи припинення договору та вирішити існуючий конфлікт у суді в силу прямої вказівки, що міститься у ч. 2 ст. 651 ЦК України.
Ключові слова: підстави припинення прав на землю, порядок припинення дії договору оренди землі, землекористування
