Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 15 січня 2021 року
у справі № 904/2357/20[1]
Господарська юрисдикція
Щодо наслідків розірвання договору лізингу
Аналогічна правова позиція висловлена
Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду в постанові
від 26.04.2018 року у справі № 911/3483/16
Фабула справи: ТОВ "Серединецьке" звернулося з позовом до ТОВ "Агротек" про стягнення 77 021 588,33 грн.
Позивач подав заяву про зміну предмета позову, в якій позовні вимоги виклав в такій редакції:
- визнати недійсним п. 9.3 договорів фінансового лізингу, які укладені ТОВ «Агротек» та ТОВ «Серединецьке»;
- стягнути з ТОВ «Агротек» на користь ТОВ «Серединецьке» кошти, які компенсують частину вартості предметів лізингу, в сумі 77 021 588,33 грн за договорами фінансового лізингу, укладеними ТОВ «Агротек» та ТОВ «Серединецьке».
Вимоги щодо визнання недійсними п.п. 9.3 та 8.3 договорів фінансового лізингу обґрунтовано тим, що визначене договором право на утримання лізингодавцем сплачених лізингоодержувачем сум як штрафних санкцій за дострокове розірвання договору суперечить положенням ст.ст. 230, 231 ГК України, ст.ст. 549, 611, 614, 653 ЦК України, а умови щодо неповернення всіх лізингових платежів положенням ч. 2 ст. 693 ЦК України, яка містить імперативну норму щодо повернення суми попередньої оплати покупцю у разі не передання товару.
Рішенням господарського суду позов задоволено частково:
- визнано недійсним п. 9.3 в частині умов Договорів щодо утримання ТОВ «Агротек» на свою користь сум, що сплачені за Договорами як лізингові платежі та авансовий платіж, у разі дострокового розірвання, припинення, відмови від Договорів фінансового лізингу;
- стягнуто з ТОВ «Агротек» на користь ТОВ «Серединецьке» кошти, які компенсують частину вартості предметів лізингу, в сумі 77 021 588,33 грн;
- в решті вимог позову відмовлено. Стягнуто з ТОВ «Агротек» на користь ТОВ «Серединецьке» 736 751,00 грн судового збору.
Постановою апеляційного господарського суду рішення господарського суду в частині визнання недійсним п. 9.3. скасовано.
Мотивація касаційної скарги: ТОВ "Агротек" вважає, що суди помилково застосували до спірних правовідносин положення ст. 693 ЦК України, оскільки правовідносини, які виникли з договірних зобов'язань фінансового лізингу, а саме повернення частини сплаченої викупної вартості предмету лізингу, підпадають під дію регулювання положень Закону України "Про фінансовий лізинг" та ЦК України, які в даному випадку є спеціальними нормами.
Правова позиція Верховного Суду: ст. 628 ЦК України передбачено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Таким чином, договір фінансового лізингу є змішаним договором, який поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу, а передбачені договором лізингові платежі включають як плату за надання майна у користування, так і частину покупної плати за надання майна у власність лізингоодержувачу по закінченню дії договору. На правовідносини, що склалися між сторонами щодо одержання позивачем, як лізингодавцем, лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність відповідачу, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.
Ст. 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, встановлену в договорі. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Ч.ч. 2 та 4 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконано ними за зобов'язаннями до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Висновки: наслідком розірвання договору є відсутність у лізингодавця обов'язку надати предмет лізингу у майбутньому у власність лізингоодержувача і, відповідно відсутність права вимагати його оплати. Умови договорів щодо зобов'язання лізингоодержувача сплачувати лізингові платежі в повному обсязі до моменту розірвання договору, на які посилається відповідач, не впливають на те, що у разі розірвання договору лізингу невнесена лізингоодержувачем у складі лізингових платежів покупна вартість об'єкта лізингу не підлягає стягненню.
Ключові слова: ознаки змішаних договорів, повернення попередньої оплати за договором, відступлення від положень актів цивільного законодавства у договорі, підстави повернення лізингових платежів
