Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 04 лютого 2021 року
у справі № 910/4474/20
Господарська юрисдикція
Щодо можливості застосування за аналогією положень п. 1 ч. 1 ст. 1006 ЦК України до правовідносин комісії
Фабула справи: ТОВ "Атланта Інвест енд Девелопмент" звернулося з позовом до т ТОВ "Компанія "Енергобудлізинг" про зобов`язання виконати умови п.п. 2.1.5, 4.1 Договору та надати позивачу інформацію, акт та звітні документи про хід виконання договору, мотивуючи позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за цим договором.
Рішенням господарського суду, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, у задоволенні позову відмовлено.
Мотивація касаційної скарги: ТОВ "Атланта Інвест енд Девелопмент" зазначило про безпідставне незастосування судом до спірних відносин положень ст. 1006 ЦК України, вказуючи на юридичну схожість договорів комісії та доручення і можливість застосувати за аналогією положення ст. 1006 ЦК України, зокрема, в частині обов`язку комісіонера інформувати комітента не тільки про результати виконання договору комісії, а й про хід виконання договору.
Правова позиція Верховного Суду: судами попередніх інстанцій встановлено, що між сторонами укладено договір, умовами якого передбачено, що комітент доручає, а комісіонер бере на себе зобов`язання від власного імені, за рахунок та в інтересах комітента придбати промислову техніку та обладнання (далі - товар), з цією метою укласти відповідний договір, прийняти придбаний товар, провести розрахунки за придбаний товар та передати цей товар комітенту. Комітент зобов`язується належним чином прийняти від комісіонера придбаний ним товар, відшкодувати комісіонеру понесені ним за цим договором витрати та виплатити йому винагороду в розмірі та в порядку, передбаченому цим договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 ЦК України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
Можливість застосування аналогії закону передбачена в ч. 10 ст. 11 ГПК України, яка допускає в разі якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права).
Застосування закону за аналогією закону допускається, якщо: відносини, щодо яких виник спір, за своїм характером потребують цивільно-правового регулювання; ці відносини не регулюються будь-якими конкретними нормами права; вирішити спір, що виник, неможливо, ґрунтуючись на засадах і змісті законодавства; є закон, який регулює подібні відносини і який може бути застосований за аналогією закону.
Висновки: у Суду відсутні підстави для формування висновку у даній справі щодо питання застосування норми права, а саме можливості застосування за аналогією на підставі ст. 8 ЦК України положень п. 1 ч. 1 ст. 1006 ЦК України до правовідносин комісії, оскільки аналогію закону можна застосовувати виключно у разі подібності спірних правовідносин та відсутності їх регулювання законом, в даному ж випадку правовідносини, які виникли із Договору та ті, що виникають з договору доручення, не є подібними за своїм змістом та регулюються главою 69 ЦК України.
Ключові слова: правила застосування аналогії закону, вирішення законодавчих прогалин, доведення схожості правовідносин
