Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 26 лютого 2020 року
у справі № 520/1820/19
Адміністративна юрисдикція
Щодо порядку перевірки судом правомірності обшуку й інших процесуальних дій, проведених у межах кримінального провадження
Аналогічна правова позиція висловлена
Великою Палатою Верховного Суду в постановах
від 23 січня 2019 року у справі № 802/1335/17-а
13 листопада 2019 року у справі № 420/516/19
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до слідчого, у якому просила визнати протиправними дії відповідача щодо проведення в межах кримінального провадження обшуку в домоволодінні, яке належить їй на праві власності.
Окружний адміністративний суд ухвалою відмовив у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 170 КАС України, оскільки цей позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Апеляційний адміністративний суд постановою ухвалу суду першої інстанції залишив без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.
Обшук житла чи іншого володіння особи є втручанням у її право на повагу до свого житла, передбачене пунктом 1 статті 8 Конвенції. Відповідно до пункту 2 зазначеної статті таке втручання допускається лише як виняток у випадках, коли воно здійснюється згідно із законом (законність), є необхідним у демократичному суспільстві (пропорційність) в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб (легітимна мета).
Обшук є слідчою дією, яка здійснюється уповноваженими службовими особами органів досудового розслідування в межах кримінального провадження. Підстави та порядок санкціонування і проведення такої процесуальної дії, контроль за їх дотриманням, правові наслідки порушення, а також правила використання результатів обшуку встановлено нормами кримінального процесуального закону в контексті тих питань, які підлягають вирішенню в кримінальному провадженні.
З'ясування судом адміністративної юрисдикції законності проведення слідчих дій у кримінальному провадженні, яке не припинено, може призвести до передчасного вирішення питань, які підлягають розв'язанню судом під час розгляду кримінальної справи по суті. Така ситуація може негативно позначитись на перебігу і результатах кримінального провадження з точки зору виконання його основних завдань. Установлення правомірності/протиправності процесуальної дії в порядку адміністративного судочинства означатиме констатацію юридичного факту, який безпосередньо впливає на оцінку доказів, за межами встановленої кримінальним процесуальним законом процедури з порушенням закріпленої у статті 22 КПК України засади змагальності. Адже наведена засада вимагає надання іншим учасникам процесу можливості під час судового розгляду кримінального провадження взяти участь у дослідженні доказів, висловити свої позиції й аргументи щодо їх оцінки, які були б сприйняті судом і одержали відповідь при прийнятті рішення із цих питань.
У цій справі правомірність втручання у право ОСОБА_1 на недоторканність житла було перевірено слідчим суддею при наданні дозволу на обшук у домоволодінні позивачки. Критерієм законності обшуку й, відповідно, предметом судової перевірки згідно із частиною п'ятою статті 234 КПК України є наявність достатніх підстав вважати, що: було вчинено кримінальне правопорушення; відшукувані речі або документи знаходяться в зазначеному в клопотанні житлі (іншому володінні особи), мають значення для досудового розслідування, а відомості, що в них містяться, можуть бути доказами під час судового розгляду.
Таким чином, у межах процедури надання слідчим суддею санкції на обшук у домоволодінні позивачки, яке належить їй на праві власності, було реалізовано механізм судового контролю за правомірністю втручання правоохоронних органів у право позивачки на повагу до свого житла в розумінні статті 8 Конвенції.
Як видно зі змісту адміністративного позову, апеляційної й касаційної скарг, позивачка оспорює законність дій слідчого, вчинених у порядку виконання рішення слідчого судді. При цьому скаржниця не оспорює факту надання судом дозволу на обшук саме в належному їй на праві власності домоволодінні й не наводить конкретних аргументів, які могли би свідчити про те, що судовий дозвіл стосувався іншого об'єкта, і давати підстави для висновку про вихід відповідача за межі такого дозволу й, відповідно, про свавільний характер вчиненої ним процесуальної дії.
ВИСНОВКИ: правомірність обшуку й інших процесуальних дій, проведених у межах кримінального провадження, яке не припинено, підлягає перевірці судом у порядку кримінального судочинства. Відповідно до пункту 2 частини другої статті 19 КАС України на справи за скаргами на такі процесуальні дії юрисдикція адміністративних судів не поширюється.
Лише у випадках, коли на момент звернення особи зі скаргою на проведені у кримінальному провадженні процесуальні дії, які за правилами КПК України не підлягають окремому оскарженню і можуть перевірятися при розгляді судом кримінальної справи по суті, кримінальне провадження припинено на підставі визначеного законом процесуального рішення, розгляд таких скарг за правилами кримінального судочинства стає неможливим. Виключно в цьому разі у зв`язку з відсутністю в особи альтернативного способу юридичного захисту, з метою реалізації її права за статтею 13 Конвенції, а також з урахуванням того, що в такій ситуації перевірка правомірності слідчих дій за іншою процедурою не може зашкодити реалізації завдань кримінального провадження, позов має розглядатися судом адміністративної юрисдикції.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: оскарження процесуальних дій у кримінальному провадженні, адміністративна юрисдикція, порядок оскарження дій слідчого
