Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 12 червня 2019 року
у справі № 910/17744/17
Господарська юрисдикція
Щодо визначення початкової ціни предмета іпотеки у межах процедури виконавчого провадження
Аналогічна правова позиція висловлена
Великою Палатою Верховного Суду в постанові
від 21.03.2018 у справі 235/3619/15-ц
та Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в постанові
від 05.09.2018 у справі № 202/30076/13-ц
ФАБУЛА СПРАВИ
Національний банк України звернувся до господарського суду з позовом до ПАТ "Агрохолдинг Авангард", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ПАТ "Комерційний банк "Фінансова ініціатива", про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Рішенням господарського суду позов задоволено.
Постановою апеляційного господарського суду від рішення господарського суду змінено у резолютивній частині.
ОЦІНКА СУДУ
Згідно з ч. 2 ст. 43 Закону України "Про іпотеку" початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.
Відповідно до ст. 38 Закону України "Про іпотеку" ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.
Статтею 39 Закону України "Про іпотеку" визначено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації (у разі необхідності); спосіб реалізації предмета іпотеки; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Виходячи зі змісту поняття "ціна", як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм ст.ст. 38, 39 Закону України "Про іпотеку" можна зробити висновок, що у розумінні норми ст. 39 Закону України "Про іпотеку" встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою ч. 6 ст. 38 цього Закону.
Згідно з ч. 3 ст. 61 Закону України "Про виконавче провадження" початкова ціна продажу нерухомого майна визначається в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону.
Відповідно до ст. ст. 19, 57 Закону України "Про виконавче провадження" сторони виконавчого провадження під час здійснення виконавчого провадження не позбавлені можливості заявляти клопотання про визначення вартості майна, тобто визначення іншої ціни предмета іпотеки, ніж буде зазначена в резолютивній частині рішення суду, якщо наприклад, така вартість майна змінилася.
ВИСНОВКИ: у спорах цієї категорії (про звернення стягнення на предмет іпотеки у межах процедури виконавчого провадження) лише не зазначення у резолютивній частині рішення суду початкової ціни предмета іпотеки в грошовому вираженні не має вирішального значення та не тягне за собою безумовного скасування судових рішень.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: процедура звернення стягнення на предмет іпотеки, визначення ціни іпотечного майна, прилюдні торги, реалізація майна на прилюдних торгах
