Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 08 жовтня 2020 року
у справі № 448/1443/17
Кримінальна юрисдикція
Щодо недопустимості як доказу висновку експертизи
ФАБУЛА СПРАВИ
За вироком суду ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 і ст. 194 КК та виправдано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК, у зв'язку з недоведеністю, що кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим.
Апеляційний суд залишив вирок суду першої інстанції без зміни.
ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до ст. 17 КПК особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватості особи поза розумним сумнівом.
Згідно з ч. 1 ст. 94 КПК суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, має оцінити кожний доказ із точки зору його належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
ВИСНОВКИ: апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду про визнання висновку експертизи недопустимим доказом, враховуючи те, що відібрання біологічних зразків у свідка було проведено слідчим одноособово без понятих, без жодної фіксації чи документування, не в добровільному порядку (за відсутності доказів зворотного), без отримання дозволу слідчого судді на примусове відібрання зразків.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: недопустимість доказів, порядок проведення судової експертизи, оцінка доказів
