Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 01 липня 2021 року
у справі № 663/2520/16
Кримінальна юрисдикція
Щодо вирішення питання про відсутність чи наявність стану необхідної оборони, перевищення її меж
Фабула справи: вироком суду першої інстанції ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 8 місяців.
До набрання вироком законної сили до ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.
Строк відбування покарання ОСОБА_1 вказано рахувати з моменту його затримання в порядку виконання вироку.
Ухвалою апеляційного суду зазначений вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
Мотивація касаційної скарги: захисник посилається на істотне порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Правова позиція Верховного Суду: закріплене в ст. 36 КК України право кожної особи на необхідну оборону є важливою гарантією реалізації конституційного положення про те, що кожний має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань (ч. 3 ст. 27 Конституції України).
Особливістю злочину, вчиненого з перевищенням меж необхідної оборони, є специфіка його мотиву, а саме прагнення захистити інтереси особи, держави, суспільні інтереси, життя, здоров`я чи права того, хто обороняється, чи іншої особи від суспільно небезпечного посягання. Намір захистити особисті чи суспільні інтереси від злочинного посягання є визначальним мотивом не тільки у разі необхідної оборони, а й при перевищенні її меж. При цьому перевищення меж оборони може бути зумовлене й іншими мотивами, наприклад: наміром розправитися з нападником через учинений ним напад, страхом тощо. Проте існування різних мотивів не змінює того, що мотив захисту є основним стимулом, який визначає поведінку особи, яка перевищила межі необхідної оборони. Мотивація дій винного при перевищенні меж необхідної оборони має бути в основному зумовлена захистом від суспільно небезпечного посягання охоронюваних законом прав та інтересів.
Висновки: для вирішення питання про кваліфікацію складу злочину, пов'язаного з настанням смерті особи, зокрема щодо відсутності чи наявності стану необхідної оборони, перевищення її меж, суд у кожному конкретному випадку, враховуючи конкретні обставини справи, повинен здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання.
У разі, коли визначальним у поведінці особи було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому (розправитися), такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, вони набувають протиправного характеру і мають розцінюватись на загальних підставах.
Ключові слова: виключення кримінальної відповідальності, суспільно нейтральне діяння, заподіяння шкоди здоров’ю особи, насильницькі злочини
