Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 30 серпня 2021 року
у справі № 520/11672/19[2]
Адміністративна юрисдикція
Щодо юрисдикції спору про визнання протиправним та скасування акта про реалізацію предмета іпотеки у межах виконавчого провадження
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернувся до окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Департамент ДВС), треті особи: ОСОБА_2, ПрАТ «Українська пивна компанія», АТ «Універсал Банк», про визнання протиправним та скасування акта про реалізацію предмета іпотеки, складеного головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС.
Окружний адміністративний суд рішенням в задоволенні позову відмовив.
Апеляційний адміністративний суд постановою скасував рішення окружного адміністративного суду та закрив провадження у справі з підстав порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19 КАС України.
ОЦІНКА СУДУ
Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 910/856/17, юрисдикційність справ про оскарження електронних торгів визначається з огляду на склад сторін правочину. Незалежно від того, у якій юрисдикції розглянуто справу, на виконання рішення у якій проводилися торги, визначення юрисдикції у справі про визнання торгів недійсними залежить від суб'єктного складу сторін договору (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі №725/3212/16-ц).
В силу приписів статті 47 Закону України від 05 червня 2003 року № 898-IV «Про іпотеку» на підставі акта про реалізацію предмета іпотеки нотаріус видає покупцеві свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів.
Отже, у разі прийняття судового рішення про скасування акта про реалізацію предмета іпотеки, у сторін договору купівлі-продажу, оформленого за результатами електронних торгів, відповідно виникнуть права та обов`язки щодо повернення всього, що вони одержали на виконання договору.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів уважає, що зміст спірних правовідносин і підстави позову свідчать про те, що попри наявність у цьому спорі суб'єкта владних повноважень і обрання позивачем способу захисту порушеного права, що притаманний адміністративному судочинству, дійсний предмет позову перебуває у приватно-правовій площині.
ВИСНОВКИ: при вирішенні юрисдикції даного спору ключовим є питання правової природи акта про реалізацію предмета іпотеки, який за своєю суттю є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна за результатами проведення електронних торгів, а тому не може бути предметом оскарження у адміністративному суді з огляду на завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору і юрисдикцію адміністративних судів.
Відтак, ураховуючи суб'єктний склад сторін оспорюваного акта, колегія суддів не може не погодитись з твердженням апеляційного суду про належність цього спору до юрисдикції господарського суду.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: адміністративна юрисдикція, цивільна юрисдикція, процедура реалізації предмета іпотеки, оформлення результатів прилюдних торгів
