Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 21 грудня 2021 року
у справі № 191/2617/17
Адміністративна юрисдикція
Щодо юрисдикції спорів про оскарження рішення органу місцевого самоврядування в частині надання опікуну дозволу на продаж квартири від імені недієздатної особи
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 в інтересах недієздатного ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Виконавчого комітету міської ради, в якому просить визнати незаконним та скасувати рішення відповідача в частині надання опікуну ОСОБА_3 дозволу на продаж квартири від імені недієздатного ОСОБА_2.
Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою апеляційного адміністративного суду, позовні вимоги задоволено.
ОЦІНКА СУДУ
Як установлено матеріалами справи, позивач - ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом інтересах недієздатного ОСОБА_2 у зв`язку з тим, що оскаржуваним рішенням відповідача надано ОСОБА_3 як колишньому опікуну ОСОБА_2 дозвіл на продаж його квартири. Позивач стверджує, що виконання вказаного рішення в частині продажу квартири недієздатного ОСОБА_2 суттєво порушило його житлові умови.
Відтак, спір у цій справі виник у зв`язку із незгодою позивача із рішенням виконавчого комітету органу місцевого самоврядування, яким ОСОБА_2, що являється її підопічним, фактично позбавлено права власності на вказану квартиру.
До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, сама по собі участь суб`єкта владних повноважень у спірних правовідносинах не дає підстав для віднесення такого спору до категорії публічно-правових, оскільки визначальною ознакою для встановлення юрисдикції, до якої має бути віднесено спір, є суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа.
Якщо порушення своїх прав позивач убачає у наслідках, спричинених діями, бездіяльністю або рішенням органу місцевого самоврядування, вважаючи, що вони призвели до виникнення, зміни чи припинення його цивільних прав та/або обов`язків, унеможливлюють їх належну реалізацію тощо, то оспорювання таких дій, бездіяльності чи рішення як спосіб захисту майнових або особистих немайнових прав має відбуватись за правилами цивільного судочинства.
ВИСНОВКИ: спірні правовідносини спрямовані на захист порушених майнових та житлових прав підопічного позивача, а тому висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів є помилковими.
Спір цій справі є спором про цивільне право, тобто має приватноправовий характер, а саме - спором позивача та третьої особи щодо прав на квартиру.
З огляду на суб'єктний склад учасників даної справи, а також необхідність встановлення судом обставин щодо правомірності здійснення ОСОБА_3 як колишнього опікуна ОСОБА_2 своїх обов`язків в частині продажу квартири ОСОБА_2 та набуття ОСОБА_4 права власності на цю квартиру, колегія суддів приходить до висновку, що спірні правовідносини підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: цивільна юрисдикція, критерії розмежування судової юрисдикції, житлові спори, захист житлових прав, спори за участю ОМС
